Ми маємо вигадати, як “продавати” образ Шевченка, говорити про нього як про живу людину. Це не так важко зробити, бо Шевченко є в усіх сегментах нашої культури: від думок про те, що він – ікона і пророк до мемів у соціальних мережах. Треба тільки зрозуміти, які сенси вчитель хоче донести дітям – і пристосувати факти з життя Тараса, – впевнений завідувач Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка й кандидат історичних наук Мирон Гордійчук.

Він розповідає цікаві факти про життя Тараса Шевченка, про які не всі знають, пише Нова українська школа.  Зокрема, про те, що перший підробіток Тараса – відспівувати небіжчиків, що Шевченко був душею компанії, що йому не таланило з коханням, за його викуп віддали понад 40 тисяч доларів за теперішнім курсом, і йому стоїть найбільше пам’ятників у світі не через те, що його всі знають.

Ми підібрали 10 маловідомих фактів з життя Шевченка:

1. “Синові моєму Тарасу з мого хазяйства нічого не потрібно. З нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо”, - саме так описував Тараса його батько. Він бачив, що Тарас не придатний до сільського господарства. Тому у 8 років його віддали до дяківської школи.

2. Тарас був помічником священника і перші власні гроші заробив тим, що допомагав відспівувати небіжчиків.
3. Після смерті батька й матері все справді було сумно, але він не страждав усе життя, як про це пишуть. Коли Тараса викупили з кріпацтва, він виконував портрети на замовлення. Повернувшись в Україну, він малював дуже багатих і заможних людей за солідні гонорари.
4. У Тараса не трималися гроші. Він добре заробляв, але міг швидко витратити їх. Починаючи від недешевих подарунків родичам, закінчуючи тим, щоби витратити їх, гуляючи й випиваючи з товаришами.
5. Ви знаєте шкільну історію про те, що геніальний художник Карл Брюллов намалював портрет поета Василя Жуковського. Його розіграли в лотерею серед імператорської сім’ї. І насправді тоді зібрали трохи більше половини суми, яку треба було віддати. За викуп віддали 2,5 тисячі рублів. Нині це – понад 40 тисяч доларів. Це – дуже великі гроші на ті часи, співмірні з річним доходом маленького маєтку чи села. Але це не була найбільша сума, за яку викуповували художників чи інших талановитих людей.
6. Коли Тараса викупили, йому було 24 роки. Сошенко, завдяки якому Шевченка викупили, писав, що в нього вселився “світський біс”. Тарас став так званим тусовщиком. Якби були клуби, він би в них ходив. А так він відвідував різноманітні зібрання, грав у карти. Це – людина, яка жила в інших реаліях, і нарешті відчула ковток свободи.
7. До кінця життя Шевченко самонавчався в гравюрі й робив величезні нововведення. Він приїхав із заслання і сказав, що не хоче займатися олійними портретами, почав вчитися у гравера Федора Йордана. Тоді його називали російським Рембрандтом за манеру передавання світлотіні.
8. Найбільший міф – що Тарас писав для селян. По-перше, селяни не вміли читати, і тільки десь наприкінці 19 століття їм почали розказувати, хто такий Тарас Шевченко. Освічені люди тоді – переважно дворяни. Його публіка – вихідці з України, які про неї пам’ятали. З 30-х років у Петербурзі була мода на все малоросійське – українське. Це була найближча екзотика.
9. Шевченко хворів. Офіційно він помер від водянки. Але в нього був букет хвороб, зокрема, проблеми із серцем. Мріяв перед тим оселитися в Україні, мав жінку в статусі нареченої, яка його зрадила. Він помер у Петербурзі.
10. Перший “Кобзар”, який вийшов у 1840 році накладом 1000 примірників, розкупили за 2 тижні. Це було вау!

Ольга Касько

Читайте також: Тернополяни читають вірші Тараса Шевченка

Фото з відкритих джерел