Гроші в історії людства виникли внаслідок потреби в універсальному еквіваленті вартості товарів при обміні. Впродовж тисячоліть найбільшою цінністю, у першу чергу, були коштовні метали. Про це розповіли на сторінці Тернопільського обласного краєзнавчого музею (ТОКМ) у фейсбуці.

Так, у Єгипті у III тис. до н. е. уже використовували мідь, срібло і золото у вигляді тонкого дроту, з якого виготовляли браслети для здійснення торговельних операцій. Проте, грошима може бути все, що має цінність для певної групи осіб. Наприклад, у давні часи засобом розрахунку були зерно, худоба, хутро тварин, сіль, жмутки пір’я, бронзові ножі, мідні декоративні сокири, перлини та інші предмети.

Та найбільш розповсюдженими товаро-грошима була худоба — нею можна було заплатити за будь-що. Відголоски цього залишились у багатьох мовах. Так, латинське слово «pekunia» (гроші) походить від «peku» — худоба, індійське рупія від «рупа» — худоба; навіть слово «капітал» з'явилось через латинське «caput» — голова, адже лічба худоби велася на кількість голів.

Приблизно за 2,5 тисячі років до н. е. у Китаї як гроші використовували мушлі молюсків каурі, які збирали на островах у Тихому океані. Вони могли довго зберігатися і їх було неможливо підробити, що зумовило їхню популярність як засобу збереження заощаджень. Цікаво, що там, де мушель було мало, почали виливати замінники з бронзи, що нагадували їх за формою. Тому у традиційному китайському ієрогліфі, яким китайці позначають гроші, досі вгадується зображення мушлі. Серед племен корінного населення віддалених від сучасної цивілізації островів Тихого океану такі мушлі перебували в обігу аж до XX століття.

Ці черепашки набули надзвичайного поширення в Азії, Африці, Північній Америці, а в період Пізньої Античності та Середньовіччя (IV–ХІІІ століття) потрапили у Європу. На Тернопільщині вони були знайдені під час археологічних досліджень у кінці XX століття. Найбільше їх було виявлено на території літописного граду «Бозкоу» (колишній Зборівський район). Поодинокі екземпляри траплялися також в процесі збору підйомного матеріалу поблизу сіл Капустинці Чортківського району, Крутилів (колишній Гусятинський район) та Застінка Тернопільського району.

У фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігається 16 таких мушель із просвердленим отвором. Потрібно відзначити, що вони використовувалися місцевими мешканцями, в основному, як прикраси і тільки при потребі виконували функцію грошей.

Черепашки каурі та намистинки, знайдені на території літописного граду «Бозкоу». Експозиція відділу стародавньої історії ТОКМ

Безпосередніми «батьками» давньоруських монет стали металеві зливки, оскільки платити ними було набагато зручніше, ніж продуктами, предметами чи худобою. Єдина їхня вада, якщо порівняти з попередніми замінниками грошей, — легкість підробки. Зливок можна було виготовити з металу іншої проби чи взагалі з іншого металу, або зменшити його вагу. Тому, щоб не допустити фальшування, влада ставила на зливки клейма, що підтверджували якість.

У кінці 80-х років XX ст. у фонди ТОКМ потрапила подібна срібна гривня у вигляді усіченого з двох сторін ромба, вагою 152 грами, 916 проби, за наявності чистого металу 139 грамів. Також на території селища часів княжої Русі, що знаходиться поблизу села Буцнів Тернопільського району, мешканцем краю була знайдена фракція гривні київського типу, вагою 79,8 грама.

Крім гривень, місцевий люд використовував як гроші шиферні пряслиця, куни, резани, вивериці (векші) і ногати. Остання важила близько 2,5 грамів і прирівнювалася до куфічного дирхема, який, вийшовши з обігу, використовувався русами як прикраси-підвіски.

Фото зі сторінки Тернопільського обласного краєзнавчого музею у фейсбуці