13 вересня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Бай Світлана (1951, с. Хотовиця Кременецького району) — архітектор. Член НСАУ (1987).
Басюк Василь (1934, с. Борсуки, нині Лановецького району) – аграрій.
Золотий Захарій (1897, с. Щитівці, нині Заліщицького району — 28. 03. 1971, м. Вінніпег, Канада) — релігійний діяч. Автор книги «Дев’ятниця (розважання) до Найсвятішого Серця Христового» (Гіршберґ, 1947; Вінніпег, 1950).
Крамарчук Тадей (1890, м. Бучач – 24. 11. 1966, м. Детройт, США) – громадський діяч. 1914 р. мобілізований в австрійську армію, перебував на різних фронтах. Автор спогадів та інших публікацій.
Лисий Іван (1934, с. Дарахів, нині Теребовлянського району) — вчений-культуролог, філософ, мистецтвознавець. Автор монографії «Мистецтво і влада» (1967), співавтор 7 монографій.
Лотович Володимир (1880, х. Гаї-Шляхтинецькі, нині Гаї-Шевченківські Тернопільського району — 23. 04. 1955, м. Джерсі-Сіті, шт. Нью-Джерсі, США) — релігійний, громадський і культурно-освітній діяч.
Лукіянович Денис (1873, с. Городниця, нині Гусятинського району — 28. 01. 1965, м. Львів) — письменник, літературознавець, видавець. Член СПУ (1946)
Максимлюк Володимир (1952, м. Тернопіль) — вчений у галузі медицини. Доктор медичних наук (2003). Автор понад 60 наукових праць. Має 8 патентів на винаходи.
Пігович Федір (1934, с. Ілавче, нині Теребовляського. району — 13. 01. 1981, там само) — працівник культури, журналіст, літератор. Записував фольклор.
Поліщук Євген (1931, с. Токи, нині Підволочисьуого району) — вчений, винахідник, педагог. Автор понад 200 наукових праць, 5 навчальних посібників; має 50 авторських свідоцтв на винаходи.
Рутковський Любомир (1930, с. Олексинці, нині Борщівського району — 01. 03. 2004, м. Бережани) — господарник, громадський діяч.
рутковський
Сена Ярослав (1909, м. Підгайці – рік і місце смерті невідомі) – співак, громадський діяч. Член ОУН. На еміґрації в Канаді – соліст Капели українських бандуристів імені Т. Шевченка, хорів.
Харчук Борис (1931, с. Лози, нині Збаразького району — 16. 01. 1988, м. Рига, нині Латвія) — письменник. Член СПУ (1958).
Хоміцький Юрій (1969, с. Старий Вишнівець Збаразького району) — підприємець, меценат.
Цей день в історії Тернопілля:
1648 – друга письмова згадка про с. Великі Куськівці Лановецького району як Кутиківці, володіння князів Вишневецьких.
1939 – нарком внутрішніх справ СРСР Л. Берія видав наказ про «проведення навчальних зборів», а по суті, про підготовку до воєнних дій проти Польщі. Відповідно до цього наказу нарком внутрішніх справ УРСР О. Сєров повинен був створити 5 оперативно-чекістських груп, кожна з 50–70 осіб. Начальники цих груп отримували для виконання спеціальних завдань по батальйону (300 бійців) військ НКВС. Кожна група була розбита на підгрупи по 7–12 працівників. До 13 вересня було сформовано чотири такі групи. Їхні начальники отримали підготовлені за агентурними даними НКВС списки осіб, які мали бути заарештовані. Лише в найближчій прикордонній смузі таких осіб нараховувалося більше двох тисяч.
1945 – Буданівський район Тернопільської області. В с. Мшанець українські повстанці обеззброїли групу самоохорони, спалили радгоспну молотарку і забрали з собою дільничного уповноваженого райвідділу НКВС Колоса.
1945 – Буданівський район Тернопільської області. В с. Могильниці боївкарі вбили уповноваженого обкому партії з хлібозаготівлі Педченка – директора Тернопільського тресту їдалень і ресторанів.
1946 – у с. Пушкарі Бучацького району під час збору контингенту більшовики побили людей. За участь у національно-визвольній боротьбі заарештовано М. Тернопільську та М. Фіголь (1928 р. н., зв'язкова ОУН, засуджена 1946 р. на 10 років ВТТ, звільнена 1954, реабілітована 1991 р.).
1947 – оперативною групою Шумського УМВД Тернопільської області вбиті підрайонний провідник ОУН Кондратюк і 3 бійців.
1947 – в с. Завалля Борщівського району створено колгосп, згодом тут розташувалася бригада колгоспу с. Кудринці.
1958 – с. Поточани Бережанського району підпорядкували Рекшинській сільській раді.
1981 – Володимир (Володимир Микитович Дідович, архієпископ Української автокефальної православної церкви) став дияконом.
1999 – головою Тернопільської обласної державної адміністрації призначено В.Коломийчука.
У другу неділю вересня відзначається День танкіста в ознаменування великих заслуг бронетанкових і механізованих військ у розгромі противника в роки Великої Вітчизняної війни, а також за заслуги танкобудівників в оснащенні Збройних сил країни бронетанковою технікою.
Наприкінці 40-х років XX століття, після другої світової війни, урядом було видано указ про відзначення 11 вересня Дня танкістів. Саме в цей день під час війни в 1944 році танкові війська, що являють собою велику вогневу міць та ударну силу, зробили прорив в обороні противника і зупинили його наступ. Деякий час (у період з 40-х по 50-і роки) у великих містах День танкістів навіть відзначався урочистим просуванням танкових колон по місту і салютом.
День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості відзначається в Україні щорічно у другу неділю вересня, згідно з Указом Президента від 12.08.1993 № 302/93.
Україна має давні традиції в сфері видобутку і використання нафти і природного газу.
Промисловий видобуток нафти в Україні почався в XVIII столітті, і вже в 1909 році в Прикарпатті видобувалося 2 млн. тонн нафти. Газова промисловість бере свій початок з введення в експлуатацію Дашавського газового родовища і будівництва першого газопроводу Дашава — Стрий у 1924 році.
Інтенсивний розвиток нафтової та газової промисловості пов’язаний з відкриттям у післявоєнний період значних запасів нафти і газу в регіоні Дніпровсько-Донецької западини, на Прикарпатті та в Причорноморсько-Кримськiй газоноснiй області.
З території України почалися і перші в світі експортні поставки природного газу — вони почали здійснюватися до Польщі з 1945 року. Зараз Україна володіє складною трубопровідною транспортною системою. Її загальна протяжність досягає 37 тис. кілометрів. Через територію країни проходить ряд важливих магістральних трубопроводів стратегічного значення, довжина яких 4,7 тис. кілометрів.
Україна належить до країн з дефіцитом власних природних вуглеводневих ресурсів. Задовольняючи потребу в газі за рахунок власного видобутку на 23-25%, в нафті — на 12-15%, нафтогазова галузь України забезпечує енергоносіями промисловість і житлово-комунальний сектор країни. Газифіковано 488 міст, 960 селищ міського типу та 25700 сіл. Здійснюється газопостачання 112,3 тис. промислових і комунально-побутових споживачів, а також близько 15 млн. квартир і приватних будинків.
Переробка газу і газового конденсату здійснюється на 5 газопереробних заводах. Чисельність працюючих у галузі становить близько 1% працездатного населення країни.
День пам’яті жертв фашизму – це День пам’яті десятків мільйонів людей, які загинули в результаті гігантського, нелюдського експерименту. Це мільйони солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще більше – мирних жителів, які гинули під бомбами, від хвороб і від голоду.
Немає такої країни, яка б виграла від правління нацистів, немає такої нації, яка б збагатилася матеріально або духовно в результаті їх володарювання. Найстрашніша ідеологія – та, яка робить людину винуватою від народження тільки за кров, яка тече в її жилах. Ідеологія нацизму принесла руйнування як тим, хто її вигодував, так і тим, хто їй протистояв. Півстоліття тому величезну нацистську машину вдалося зупинити і зруйнувати. Солдати різних національностей билися пліч-о-пліч і перемогли.
З 1962 року було прийнято вважати кожну другу неділю вересня Міжнародним днем пам’яті жертв фашизму. Цей день був визначений саме у вересні, тому що на цей місяць припадає дві пов’язані з Другою світовою війною дати – день її початку і її повного завершення. Це стало однією з причин встановлення дня жалоби на вересневу неділю.
Міжнародний день пам’яті в кожній країні, яка прийняла участь у Другій світовій війні, відзначається не тільки скасуванням розважальних заходів, урочистостей, що випадають на цю дату, але і відвідуванням пам’ятників, меморіалів, кладовищ (у багатьох країнах у цей день прийнято доглядати за безіменними, покинутими могилами).
У другу неділю вересня наша планета відзначає Всесвітній день журавля.
Перші предки цих красивих птахів з’явилися ще за часів динозаврів, близько 40-60 мільйонів років тому. Історичною батьківщиною журавлів вважається Північна Америка, звідки вони мігрували спочатку до Азії, а звідти до Африки і Австралії. Зараз популяція журавлів широко поширена у всьому світі, виняток становлять лише Антарктида і Південна Америка. Головні місця зимівель журавлів – Іран і захід Індії.
Всього налічують близько 15 видів журавлів. Деякі їх види занесені до Червоної книги. Колись журавель був промисловою птицею, але зараз він перебуває під охороною закону. Проте, незважаючи на протести міжнародної природоохоронної і орнітологічної громадськості, в деяких країнах (наприклад, в Афганістані і Пакистані) досі збереглися традиції полювання на журавлів.
Уперше День журавля відзначили в 2002 році в США. Ратуючи за порятунок зникаючого виду американського журавля, учені-екологи підкладали його яйця в гнізда журавлів інших видів, які вирушали на гніздування у безпечні місця. День, коли на гніздування вирушив цілий виводок врятованих птахів, був оголошений новим екологічним святом, а журавель став символом організацій, що охороняють природу.
13 вересня своє неофіційне професійне свято відзначають фахівці, що створюють стиль людини за допомогою зачіски.
На жаль, з незрозумілих причин у перукарів немає офіційного свята. Історія виникнення негласної традиції святкування дня перукаря невідома, але вже не перший рік 13 вересня українські перукарі отримують привітання.
Саме слово «перукар» походить від німецького «Perückenmacher» і означає — майстер, який робить перуки. У самій Німеччині це слово в даному значенні давно не застосовується і стало застарілим германізмом.
Таких майстрів раніше називали цирульниками, куаферами, тупейними митцями, але мета їх діяльності незмінна — робити людей красивішими.
Вважається, що перші професійні перукарі з'явилися в Давньому Єгипті. Вони обслуговували, в основному, фараонів і їхніх дружин: фарбували, стригли волосся, споруджували з них складні зачіски, які і зараз можна побачити на збережених малюнках. У давньоєгипетських перукарів були навіть спеціальні інструменти, що нагадують сучасні бритви та ножиці. А перші «салони» по догляду за собою з'явилися в Стародавній Греції. Знатні дами могли привести тут до ладу своє волосся і нігті. Цікаво, що кожну процедуру проводила окрема людина — спеціально навчений раб.
Цікаві факти
Найдорожчий перукар у світі — Россано Ферретті. Його послуги коливаються в ціновому діапазоні від 5000 (найдешевша процедура) до 27000 (найдорожча) доларів.
А найстаріший у світі перукар — Ентоні Манчінеллі. У 2010 році йому виповнилося 100 років, і він донині продовжує працювати.
Іменини сьогодні святкують Мирон, Олександр, Володимир, Дмитро, Михайло.
