13 вересня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Бай Світлана (1951, с. Хотовиця Кременецького району) — архітектор. Член НСАУ (1987).
Басюк Василь (1934, с. Борсуки, нині Лановецького району) – аграрій.
Золотий Захарій (1897, с. Щитівці, нині Заліщицького району — 28. 03. 1971, м. Вінніпег, Канада) — релігійний діяч. Автор книги «Дев’ятниця (розважання) до Найсвятішого Серця Христового» (Гіршберґ, 1947; Вінніпег, 1950).
Крамарчук Тадей (1890, м. Бучач – 24. 11. 1966, м. Детройт, США) – громадський діяч. 1914 р. мобілізований в австрійську армію, перебував на різних фронтах. Автор спогадів та інших публікацій.
Лисий Іван (1934, с. Дарахів, нині Теребовлянського району) — вчений-культуролог, філософ, мистецтвознавець. Автор монографії «Мистецтво і влада» (1967), співавтор 7 монографій.
Лотович Володимир (1880, х. Гаї-Шляхтинецькі, нині Гаї-Шевченківські Тернопільського району — 23. 04. 1955, м. Джерсі-Сіті, шт. Нью-Джерсі, США) — релігійний, громадський і культурно-освітній діяч.
Лукіянович Денис (1873, с. Городниця, нині Гусятинського району — 28. 01. 1965, м. Львів) — письменник, літературознавець, видавець. Член СПУ (1946)
Максимлюк Володимир (1952, м. Тернопіль) — вчений у галузі медицини. Доктор медичних наук (2003). Автор понад 60 наукових праць. Має 8 патентів на винаходи.
Пігович Федір (1934, с. Ілавче, нині Теребовляського. району — 13. 01. 1981, там само) — працівник культури, журналіст, літератор. Записував фольклор.
Поліщук Євген (1931, с. Токи, нині Підволочисьуого району) — вчений, винахідник, педагог. Автор понад 200 наукових праць, 5 навчальних посібників; має 50 авторських свідоцтв на винаходи.
Рутковський Любомир (1930, с. Олексинці, нині Борщівського району — 01. 03. 2004, м. Бережани) — господарник, громадський діяч.
рутковський
Сена Ярослав (1909, м. Підгайці – рік і місце смерті невідомі) – співак, громадський діяч. Член ОУН. На еміґрації в Канаді – соліст Капели українських бандуристів імені Т. Шевченка, хорів.
Харчук Борис (1931, с. Лози, нині Збаразького району — 16. 01. 1988, м. Рига, нині Латвія) — письменник. Член СПУ (1958).
Хоміцький Юрій (1969, с. Старий Вишнівець Збаразького району) — підприємець, меценат.
Цей день в історії Тернопілля:
1648 – друга письмова згадка про с. Великі Куськівці Лановецького району як Кутиківці, володіння князів Вишневецьких.
1939 – нарком внутрішніх справ СРСР Л. Берія видав наказ про «проведення навчальних зборів», а по суті, про підготовку до воєнних дій проти Польщі. Відповідно до цього наказу нарком внутрішніх справ УРСР О. Сєров повинен був створити 5 оперативно-чекістських груп, кожна з 50–70 осіб. Начальники цих груп отримували для виконання спеціальних завдань по батальйону (300 бійців) військ НКВС. Кожна група була розбита на підгрупи по 7–12 працівників. До 13 вересня було сформовано чотири такі групи. Їхні начальники отримали підготовлені за агентурними даними НКВС списки осіб, які мали бути заарештовані. Лише в найближчій прикордонній смузі таких осіб нараховувалося більше двох тисяч.
1945 – Буданівський район Тернопільської області. В с. Мшанець українські повстанці обеззброїли групу самоохорони, спалили радгоспну молотарку і забрали з собою дільничного уповноваженого райвідділу НКВС Колоса.
1945 – Буданівський район Тернопільської області. В с. Могильниці боївкарі вбили уповноваженого обкому партії з хлібозаготівлі Педченка – директора Тернопільського тресту їдалень і ресторанів.
1946 – у с. Пушкарі Бучацького району під час збору контингенту більшовики побили людей. За участь у національно-визвольній боротьбі заарештовано М. Тернопільську та М. Фіголь (1928 р. н., зв'язкова ОУН, засуджена 1946 р. на 10 років ВТТ, звільнена 1954, реабілітована 1991 р.).
1947 – оперативною групою Шумського УМВД Тернопільської області вбиті підрайонний провідник ОУН Кондратюк і 3 бійців.
1947 – в с. Завалля Борщівського району створено колгосп, згодом тут розташувалася бригада колгоспу с. Кудринці.
1958 – с. Поточани Бережанського району підпорядкували Рекшинській сільській раді.
1981 – Володимир (Володимир Микитович Дідович, архієпископ Української автокефальної православної церкви) став дияконом.
1999 – головою Тернопільської обласної державної адміністрації призначено В.Коломийчука.
13 вересня своє неофіційне професійне свято відзначають фахівці, що створюють стиль людини за допомогою зачіски.
На жаль, з незрозумілих причин у перукарів немає офіційного свята. Історія виникнення негласної традиції святкування дня перукаря невідома, але вже не перший рік 13 вересня українські перукарі отримують привітання.
Саме слово «перукар» походить від німецького «Perückenmacher» і означає — майстер, який робить перуки. У самій Німеччині це слово в даному значенні давно не застосовується і стало застарілим германізмом.
Таких майстрів раніше називали цирульниками, куаферами, тупейними митцями, але мета їх діяльності незмінна — робити людей красивішими.
Вважається, що перші професійні перукарі з'явилися в Давньому Єгипті. Вони обслуговували, в основному, фараонів і їхніх дружин: фарбували, стригли волосся, споруджували з них складні зачіски, які і зараз можна побачити на збережених малюнках. У давньоєгипетських перукарів були навіть спеціальні інструменти, що нагадують сучасні бритви та ножиці. А перші «салони» по догляду за собою з'явилися в Стародавній Греції. Знатні дами могли привести тут до ладу своє волосся і нігті. Цікаво, що кожну процедуру проводила окрема людина — спеціально навчений раб.
Цікаві факти
Найдорожчий перукар у світі — Россано Ферретті. Його послуги коливаються в ціновому діапазоні від 5000 (найдешевша процедура) до 27000 (найдорожча) доларів.
А найстаріший у світі перукар — Ентоні Манчінеллі. У 2010 році йому виповнилося 100 років, і він донині продовжує працювати.
Іменини сьогодні святкують Мирон, Олександр, Володимир, Дмитро, Михайло.
