Цього дня народилися:

український галицький фольклорист, етнограф, громадсько-освітній діяч Мелітон Бучинський (1847, с.Криве Підволочиського району - 25 квітня 1903, м. Станіслав,нині Івано-Франківськ).

правник, громадський діяч Мелітон (Милетій) Видрак (1879, с. Чистилів Тернопільського району – травень 1927, м. Чортків);

науковець, громадський діяч Богдан Годованець (1941, смт Товсте, нині Заліщицького району – 09. 09. 1996, м. Івано-Франківськ);

священник Олександр Друзік (1903, с. Оришківці, нині Лановецького району – 27. 08. 1967, м. Острог, Рівненська область);

церковний діяч, протоієрей Олексій Ткачук (1911, м. Кременець – 20. 06. 1995, там само);

науковець, педагог Марія Федунь (1957, с. Горожанка Монастириського району);

директор КУ будинок культури “Пронятин” Галина Циган (1957, м.Тернопіль)

image

інженер, науковець Мирон Шенклярський (1937, с. Посухів, нині Бережанського району).

Цей день в історії Тернопілля:

24 лютого 1910 року - Тернопільська міська управа, більшість в якій мали поляки, виступила проти будівництва греко-католицької церкви на земельній ділянці, які в Тернополі викупив митрополит Андрей Шептицький (нині тут розташоване управління Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ і височить пам’ятник митрополиту Андрею). Відтак тему будівництва церкви відтермінували на невизначений час. За Польщі цю справу українці порушували кілька разів, але тодішня влада категорично виступала проти будівництва української церкви поряд з польським костьолом.

24 лютого 1926 року – померла перша жінка-лікар у Галичині, уродженка с.Довжанка Тернопільського району Софія Окуневська. Молодій Софії пророкували блискучу кар’єру піаністки, але вона обрала інший шлях, вступивши на медичний факультет Цюріхського університету, який закінчила в січні 1896 р., ставши першою жінкою-лікаркою в Австро-Угорщині та першою на західноукраїнських землях жінкою-українкою, що здобула університетську освіту. Похована на Личаківському цвинтарі у м.Львів.

24 лютого 2011 року – Бережанська міська рада надала, посмертно, звання «Почесний громадянин міста Бережани» Головному Командиру УПА Роману Шухевичу та Голові проводу ОУН Степану Бандері.

24 лютого, в день, коли в 1918 році була формально заснована Естонська Республіка, щорічно відзначається День незалежності Естонії. Незалежність республіки була проголошена Комітетом Порятунку. З таким результатом для естонців завершилася перша світова війна.

Але незалежний статус держави був порушений в 1940 році, коли країну окупував Радянський Союз за умовами секретного протоколу, який доповнив германо-радянський пакт про ненапад. Анексію Естонії Радянським Союзом визнало неправомірним все демократичне міжнародне співтовариство. Проти дій СРСР висловлювалися представники США, Великобританії, Франції та інших держав. Естонці так і не прийняли насаджувану радянською пропагандою культуру, тому в 1980-х роках почали святкувати день незалежності, не приховуючи свого бажання відновити колишній статус держави.

16 листопада 1988 було зроблено рішучий крок до незалежності. В цей день була підписана Декларація суверенітету Естонії. Офіційно незалежність держави була визнана 20 серпня 1991 року.

Зараз у Дня незалежності Естонії є ще один сенс: 24 лютого естонський народ згадує людей, чиїми зусиллями була досягнута свобода держави.

h_ua_den_estonii

У народі 24 лютого, у день Обретіння (повернення) голови Іоанна Хрестителя, колись вірили, що чоловіки повертаються до жінок.

А ще 24 лютого вшановували Власа, (християнський замінник дохристиянського Велеса), покровителя свійських тварин. Вважалося, що цього дня він пильно наглядає за тваринами, а тому люди замовляли у церкві молитви, святили воду та скроплювали нею тварин. На Херсонщині день Власа ще називався “Бабським праздником”.

24 лютого у дохристиянські часи наші предки відзначали свято тотемного птаха українців — Лелеки. Цього дня молилися про приліт птахів з вирію і про прихід весни.

Іменини сьогодні святкують Власій, Всеволод, Дмитро, Федора, Захар.