5 серпня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
літературознавець, доктор філологічних наук (1995), професор (1997) Тетяна Волкова (1941, м. Дмитрів Моск. обл., РФ). З 1979 працює у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка;
учасник національно-визвольних змагань Нестор Зарічний (1933, с. Кошляки, нині Підволочиського р-ну) –. В 1948 році пан Нестор очолив групу молодих людей, які створили у селі Кошляки, що на Підгаєччині, сумівську організацію. Це був єдиний осередок СУМу, який діяв у 40-х роках на території України;
журналіст, літератор, член НСЖУ Михайло Куза (1948, с. Нападівка Лановецького р-ну – 25. 12. 1998, м. Кременець). Очолював літературно-мистецькі об’єднання. Автор збірки поезій «Гранітний дзвін» (у рукописі);
політичний діяч, теоретик націоналістичного руху, публіцист Іван Мітринґа (псевда Сергій Орелюк, Полин; 1907, с. Петриків, нині Терноп. р-ну – 06. 09.1943, поблизу. с. Вілія, нині Острозького р-ну Рівненської обл.)
Очолив т. зв. групу Мітрінґи, яка вимагала перегляду теоретичиних засад націоналістичного руху і виступала за демократизацію його програми. Учасник похідних груп ОУН. 1941 відійшов від ОУН(б). Заснував Українську революційну партію робітників і селян, яка 1942 року, об’єднавшись з ін. групами, утворила УНДП. Загинув, потрапивши у засідку радянських партизанів;
господарник, організатор книговидавничої справи та місцевої преси. Зараз директор комунального підприємства Тернопільської обласної ради „Видавництво „Рада” Богдан Ничик (1941, с. Надрічне Теребовлянського р-ну);
актриса Емілія Несторович (1949, с. Шипівці, нині Заліщицького р-ну). З 1968 року – працює у Тернопільському академічному обласному українському драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка.
Цей день в історії Тернопілля:
1649 р. – розпочалася Зборівська битва - переможна битва української армії, яку очолював Богдан Хмельницький, над коронним польським військом під командуванням короля Яна II Казимира під Зборовом (тепер Тернопільська область). Не маючи можливості одночасно воювати проти коронних військ і татар, Б. Хмельницький під тиском хана змушений був почати переговори і укласти з королем Речі Посполитої договір, що дістав назву Зборівського.
1772 р. - в Петербурзі між Австрією, Пруссією і Росією була підписана таємна конвенція про перший поділ Польщі, за якою Австрія захопила Галичину. Згідно з австрійсько-російською угодою 18 вересня 1773 Австрія зайняла також південну частину Кременеччини. Отже, територія Тернопільщини на північ від лінії сіл Білозірка -Москалівка - Верещаки - Шимківці - Колодне - Заруддя - Раковець - Бутин - Устечко - Башуки - Лопушне - Крутнів, включаючи їх, залишалася за Річчю Посполитою, а решта відійшла до Австрійської імперії.
У 1779 р. митрополит Л. Шептицький грамотою проголосив ікону Божої Матері Городоцької чудотворною (дивне сяйво довкола попередило про плач ікони). Зараз вона знаходиться у парафіяльній церкві св. Михаїла в с. Городок Заліщицького району.
1946 р. - військово-польовий суд засудив на 15 років каторжних робіт та 5 років обмеження у правах з конфіскацією майна українського лікаря, фітотерапевта, письменника Василя Кархута - особистого лікаря митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Мав приватну медичну практику у Кременці. Арештували його чекісти у Заліщиках.
1947 р. – відбулося зіткнення ОУН з конвоєм МВС у Прошівських лісах Велико-Бірківського району Тернопільської області.
У 1948 році відбулося одразу декілька зіткнень ОУН:
у селі Майдан Копичинецького району Тернопільської області з радянськиими активістами (поранений 1 активіст);
зіткнення боївки ОУН (2 бойовика) з опегрупою МВС (5 військовослужбовців 450-го полку ВВ, командир – начальник райвідділу МДБ капитан Гаврилко) в селі Кутівка Копичинецького району Тернопільської області (знищений рядовий Володін, прорвалися бойовики);
зіткнення ОУН зі спецгрупою МВС біля райцентру Заліщики Тернопільської області;
1992 р. - відбулася хіротонія архімандрита Феодора в єпископа Почаївського, вікарія Тернопільської єпархії УПЦ (Московського патріархату). Нині - архієпи́скоп Кам'янець-Подільський і Городоцький.
В Україні сьогодні немає професійних свят.
Проте Міжнародний день світлофора відзначають 5 серпня. Попередник сучасних світлофорів був встановлений 5 серпня 1914 року в Америці у місті Клівленд, мав зелений і червоний сигнали.
Але перший світлофор винайшов британець Джей Найт в 1868 році. Цей світлофор був встановлений у Лондоні біля парламенту, мав два семафорних крила і управлявся вручну.
Перший світлофор в Україні з’явився в 1936 році у Харкові.
Також 5 серпня відбувається святкування, присвячене Почаївській іконі божої матері.
Святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері 5 серпня (за новим стилем) було встановлено в пам'ять позбавлення Успенської Почаївської Лаври від турецької облоги 20 — 23 липня 1675 року.
Влітку 1675 року під час Збаразької війни з турками, за царювання польського короля Яна Собеського (1674-1696), татари під проводом хана Нурредина, через Вишнівець підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін. Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам'яних будинків обителі, не могли надати ніякого захисту для обложених. Ігумен Йосип Добромірскій переконав братію і мирян звернутися до небесних заступників: Пресвятої Богородиці і преподобного Іова Почаївського. Ченці та миряни ретельно молилися, припадаючи до чудотворного образу Божої Матері і до раки з мощами преподобного Іова.
Вранці 23 липня зі сходом сонця татари тримали останню раду про штурм обителі, ігумен же велів співати акафіст Божій Матері. З першими словами «Взбранній Воєводі» над храмом раптово з'явилася Сама Пречиста Богородиця, «омофор світлосяйний розпускаючи», з небесними ангелами, що тримають оголені мечі. Преподобний Іов знаходився біля Божої Матері, кланяючись Їй і молячись за захист обителі. Татари прийнявши небесне воїнство за примару, у сум'ятті стали стріляти в Пресвяту Богородицю і преподобного Іова, але стріли поверталися назад і ранили тих, хто їх пускав. Жах охопив ворога. У панічній втечі, не розбираючи своїх, вони вбивали один одного. Захисники монастиря кинулися в погоню і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли християнську віру і залишилися в обителі назавжди.
У народі 5 серпня називають Безсонником, оскільки йде пора активної роботи, жнив: «Доброму господарю день малий». На полях у цей час закінчується збір зерна. Наші пращури помітили, що серпневі роси — до чудової погоди.
Іменини сьогодні святкують Ганна, Андрій, Станіслав, Віталій, Діана.
