Зазвичай наприкінці господарського року до розмови про хліборобські насущні справи запрошуємо керівників провідних агропідприємств нашого краю. Цього разу гостем редакції є генеральний директор компанії «Агропродсервіс» Андрій Баран, який розповідає про успіхи і проблеми свого колективу, ділиться думками про без перебільшення епохальні виклики сьогодення.

– Андрію Степановичу, осінньо-польові роботи в компанії практично завершені. Що можна сказати про їх перебіг?

– Хоча кожен хліборобський рік має свої особливості, нинішній був  складним. Він ще раз засвідчив, що у виробництві під відкритим небом погодні умови відіграють не останню роль. Словом, погодно-кліматичні зміни, які нас супроводжують  останніми  роками, це вже реальність і ми змушені   адаптуватися  до них.  Цьогоріч  вони проявились особливо, оскільки була затяжна і холодна весна, а у травні-червні настав сорокаденний період нерівномірних дощів. Унаслідок цього на окремих територіях випало до 350–400 мл опадів, які завдали серйозної школи посівам, а  згодом  і врожаю.

Та попри всі негативи, новітні технології, які використовуємо на полях, і матеріальні ресурси, що  вкладаємо у кожен гектар, дали нам змогу зібрати більш-менш середній урожай, який отримували до того. Нагадаю, озима пшениця і ярий ячмінь видали майже по 7 тонн із гектара, по 6,5 т/га – ярий ячмінь. З пізніх культур непогано пристосувалася до погодно-кліматичних змін кукурудза, якої ми зібрали по 10 тонн у заліковій вазі.

На жаль, весняні зливи, град та надмірне ущільнення ґрунту призвели до хвороб цукрових буряків, а в кінцевому підсумку –  його недобору в середньому по 12–15  тонн  із гектара. Правда, ці втрати частково компенсувалися вищою цукристістю солодких коренів, але все-таки не настільки, аби компенсувати загальний недобір урожаю.

Загалом треба сказати, що прибутковість аграрного сектору  як з об’єктивних, так і суб’єктивних причин зменшується. Передусім через зниження цін на сировину на світових ринках, а оскільки ми експортуємо зерно, то  повністю залежимо від цих закономірностей. По-друге, як це не парадоксально звучить, але ми втрачаємо через зміцнення національної валюти. Судіть самі: навесні ми закуповували імпортні пальне, засоби захисту рослин, добрива за цінами в еквіваленті 27.50 – 28 гривень за долар, а власне зерно реалізуємо за значно нижчим курсом. У такій ситуації шукаємо шляхи здешевлення виробництва, його оптимізації, для того, аби таки отримати якийсь заробіток.

– Як відомо, сівба озимих пройшла за відсутності вологи. То які види на врожай наступного року очікуєте?

– Цьогорічна осінь була справді унікальною, навіть старожили не пам’ятають такої посухи, яка почалася у серпні і триває понині. Тож з одного боку маємо позитив – ми без будь-яких затримок і перешкод викопали майже 4 тисячі гектарів буряку і зекономили на сушінні кукурудзи; а з іншого – негатив: сіяти озимину і ріпак довелося в абсолютно сухий ґрунт. Тому  з майже 4 тисяч гектарів посівів ріпаку приблизно 25% під знаком питання. Подекуди уже є ділянки, які однозначно треба  пересівати.

А друга проблема у тому, що, незалежно від строків сівби, отримали однакові сходи, які почали з’являтися після туманів і скупих опадів на початку листопада. Нині практично всі вони у фазі кущення. Тож сподіваємося, що озима пшениця поправиться, якщо, звичайно, Бог дасть нормальну весну.

– Оскільки розмовляємо наприкінці року, було б доречно сказати про його здобутки…

– Незважаючи на всі проблеми, «Агропродсервіс»  послідовно реалізує стратегічну програму соціально-економічного розвитку. Скажімо, працівникам компанії ми вчасно виплачуємо заробітні плати, які мають тенденцію до зростання. Відповідно до угод, до 1 грудня повністю розрахуємося з пайовиками. А плата за орендовані паї у нас нині на рівні європейської. Разом із податками вона складає майже 200 доларів на гектар.

– Водночас значну частину коштів стабільно направляємо у подальший розвиток виробництва. Це – придбання техніки та інвестиції в окремі галузі компанії. Назву лише головні проєкти. Інвестування у Козівський зерноелеватор дало змогу у рази збільшити його виробничі потужності. Справжній прорив цього року зроблено на Галицькій зерновій компанії. Якщо на старті взагалі стояло питання про існування залізничної станції Денисів – Купчинці у Козівському районі, то сьогодні, завдяки спільним зусиллям, ГЗК розвинула власні зберігальні потужності і вперше самотужки почала відвантажувати маршрутні ешелони. А це – ритмічна робота зерноелеватора, нові робочі місця і зручність зберігання, транспортування зерна не тільки компанії «Агропродсервіс», а й хліборобам  із наближених районів.

Серед наших вагомих інвестпроєктів – продовження робіт  із депопуляції у свинарстві, де ми взяли курс на планову заміну маточного поголів’я, аби вийти на вищу продуктивність стада.

На фінішній прямій – капітальні вкладення у молочне скотарство. Завдяки їм завершуємо придбання 700 високопродуктивних нетелів із Чехії. Відтак уже на першому етапі на тваринницькому комплексі у Теофіпілці плануємо підняти продуктивність на одну корову із 7–8 тисяч літрів молока до 10–11 тис. л. А вже наступного року ця тваринницька ферма, де  утримуватиметься  1,5  тисячі корів, має стати потужною фабрикою, з якої щодня продаватимуть по 35–40 тонн молока екстра-ґатунку.

Тут варто згадати і про завершення реконструкції ферми у с. Купчинці також Козівського району, де наші спеціалісти вирощують бичків за новітніми технологіями. Не  розкриватиму  усі карти, але скажу, що нині звідтіля уже відправляємо бичків до азійських держав, а згодом плануємо вийти на китайський ринок м’яса, який має практично необмежену потребу у цьому продукті.

І нарешті, 2019 рік був результативним для переробних виробництв. Ми запустили другу лінію насіннєвого заводу і суттєво наростили потужності комбікормового виробництва, продукція якого  забезпечуватиме  постійно зростаючі  потреби тваринницької галузі компанії. Словом, у розвитку компанії не зупиняємося ні на мить.

– Цього року відбулося два, хоча традиційні, але неординарні заходи – «Нове зернятко» і чемпіонат на кращий гібрид кукурудзи  й  цукрових буряків. Які уроки з них випливають?

– Ці заходи уже справді викликають неабиякий  інтерес у наших партнерів і клієнтів. Тож ми тільки вітаємо такі популярні майданчики досвіду і дискусійного  спілкування. Але якщо західноукраїнський чемпіонат гібридів обмежений переважно компаніями-учасницями й аграрії повністю довіряють оприлюдненим нами результатам, то форум «Нове зернятко», який уже отримав статус міжнародного, щоразу набуває нових фахових граней. Нинішнього року упродовж двох днів його відвідали понад  дві тисячі аграріїв і не лише з України. І саме тому й надалі максимально розвиватимемо його, демонструватимемо свій досвід і залюбки вивчатимемо те, що пропонують наші ділові партнери з міжнародних фірм та компаній.

– За успішними результатами компанії є, так би мовити, зворотна сторона медалі – щоденна рутинна праця, виробнича дисципліна, пошук нових форм оптимізації виробництва. Що тут найголовніше?

– Можливо, скажу банальні речі, але ми працюємо у  ринкових умовах і всі,  від рядового працівника – до генерального директора, маємо розуміти, що ринок – це жорстка конкуренція, в якій виживають сильніші. І чим швидше зреагуємо на виклики сьогодення, тим будемо успішніші. Тому зусилля нашого менеджменту спрямовані на організацію ефективного виробництва і створення максимально якісного кінцевого продукту. Адже платити високі зарплати та орендну плату, реалізовувати соціальні проєкти зможемо лише тоді, коли у нас буде ефективне виробництво.

А чи таке воно у нас сьогодні? Не хочу ні на кого кидати тінь сумніву, але скажу таке. У згадуваній Чехії, де ми нещодавно вивчали досвід молочного скотарства, на тваринницькій фермі виробництво молока на одного працівника складає 1 тонну і більше на добу, а звідси і європейська, як ми любимо казати, зарплата. У нас же донедавна на одного працівника вироблялося  300–400 літрів молока, завтра буде 700– 800, і все одно до європейської продуктивності ще не дотягуємо. Тому  маємо вдаватися до таких управлінських рішень, які забезпечать нам бажані показники. І при цьому невиключна можливість, що з кимось доведеться розпрощатися, когось перевести на інше місце праці. На жаль, такі вимоги сьогодення і назад шляху немає.

– Нині в усіх на вустах  майбутній ринок землі. Як Ви особисто ставитеся до цієї болючої теми?

– Це надзвичайно важливе питання для нашої компанії і країни загалом. Це епохальне рішення, яке має змінити і світогляд, і ставлення до землі. Є дуже багато різних думок «за» і «проти». А в моєму розумінні ринок землі таки буде запроваджено. Але тут важливо, на яких умовах це робити. По-перше, його не можна втілювати надзвичайно поспішно. А по-друге, необхідно чітко визначити правила гри. Сьогодні  вже  усім зрозуміло, що теперішній потужний аграрний сектор – це та безцінна курка, яка несе «золоті»  яйця для країни у вигляді 20%  ВВП і  40% валютних надходжень. Словом, вітчизняний агросектор, який забезпечує продовольчу безпеку держави, не можна віддавати на поталу через продаж землі великим іноземним компаніям та ще й такими великими масивами. Зрозуміло, що ринок землі за такими правилами виписаний явно не під вітчизняних аграріїв, які за будь-яких обставин не зможуть конкурувати з іноземцями.

А до чого призведе така поспішність – неважко передбачити. Українець, який не уявляє своєї сутності без землі, завтра піде на крайнощі, аби її придбати. А що за цим – важко спрогнозувати. Якщо уже сьогодні шпальти  вітчизняних ЗМІ рясніють матеріалами на кшталт «українські аграрії готуються до масового вирізування худоби, аби придбати землю…»  Страшно? Але це тільки вершина айсберга.

 Як на мене, то й обраний наступний рік для старту земельної реформи надзвичайно невдалий, тому що з огляду на перелічені проблеми, вітчизняні аграрії не готові до ринку землі. І головне: за будь-яких умов і варіантів ринку землі у ньому має бути витримана основна засада – так звана реформа земельних відносин має бути проведена обов’язково з урахуванням інтересів України, українців і тих людей, які живуть і працюють на цій землі.

– А на завершення нашої розмови,  що б ви хотіли сказати працівникам  «Агропродсервісу», пайовикам і зрештою, усім читачам нашої газети?

– Ми  уже перебуваємо  на порозі завершення господарського року, нещодавно відзначили День працівників сільського господарства, а тому, користуючись нагодою, хочу щиро подякувати усім пайовикам за довір’я ростити хліб на їхній землі, а всім членам нашого колективу висловити вдячність за невтомну працю, яку вони упродовж двадцяти років докладали і докладають до розвою нашої компанії.

А заодно хочу запевнити, що керівництво робить усе можливе, аби «Агропродсервіс» і надалі залишався серед лідерів сільськогосподарської та переробної галузей України, аби й надалі виплачувати пристойні зарплати і оплати за паї, і щоб кожен причетний до нашої компанії  пишався  її славною історією і сьогоденням.

Розмовляв Богдан НОВОСЯДЛИЙ