Цей архітектор із Тернопільщини створив костели у Кракові, Чорткові, Львові (фото)
Йдеться про нашого земляка, професора Яна Сас-Зубжицького (1860–1935). Він — автор понад 120 архітектурних проєктів, реалізованих від Кракова до Чорткова. Загалом же створив більше 250 проєктів будівництва, реконструкції та реставрації. Здебільшого це твори сакральної архітектури: костели, церкви, монастирі, каплиці. Серед найвідоміших — костел святого Йосифа на краківському Підгір'ї, костел місіонаріїв у Тарнові та костел і монастир капуцинів на львівському Замарстинові.
Про це розповів на заході, присвяченому 160-ій річниці від народження архітектора, голова ГО «Гельсінська ініціатива-ХХІ» Олександр Степаненко. Подія відбулася у Товстенській міській бібліотеці під час Мандрівного фестивалю документального кіно Docudays UA. Як зауважив пан Олександр, день народження видатного будівничого відзначають в Україні вперше. Важливо, що нещодавно мешканець Товстого, який цікавиться історією роду Зубжицьких, Петро Олійник розшукав на місцевому цвинтарі вцілілий фрагмент надгробка батька архітектора — Марцела Зубжицького, котрий впродовж багатьох років працював вчителем народної школи у містечку.
Ян Сас-Зубжицький народився у Товстому Заліщицького повіту. Навчався у Львівській політехніці (нині — Національний університет «Львівська політехніка»), формувався під впливом професора, декана будівельного факультету політехніки, відомого архітектора Юліана Захаревича (до речі, його творіння є й нашій області — костел у Буцневі, нині церква святих апостолів Петра і Павла поблизу Тернополя (1890–1891). Певний час Ян Сас-Зубжицький працював у Кракові, повернувшись до Львова, відкрив власне архітектурне бюро та став професором кафедри історії архітектури й естетики у Політехніці. Помер архітектор 1935 року ві Львові, похований на Личаківському цвинтарі.
— Найбільше творів архітектора саме у нашій області, — розповідає Олександр Степаненко. — Найяскравіші приклади майстерності Яна Саса-Зубжицького — церква Архистратига Михаїла у Товстому та костел Домініканців у Чорткові. Вартують уваги його будівлі у Підгайцях, Товстому, Антонові, Рожанівці, Ангелівці. До речі, одним із перших проєктів перебудов костелів був для храму святого Станіслава у Козовій (1895-1899 роки). Будівництво неоготичного костелу затягнулося через фінансові труднощі. До Першої світової його так і не завершили. У роки війни костел зазнав пошкоджень, його відновили у вигляді, далекому від первинного задуму. Пережив він і Другу світову. А ось доби «войовничого атеїзму» не пережив — його зруйнували в 1976 році.
Зустріч, присвячена архітекторові, знакова для Товстого ще й тому, що тут постав один із його шедеврів.
— Рішення про будівництво — Михайлівський храм ухвалили в 1922 році. Ян Сас-Зубжицький спроєктував його, значно більшим за місцевий костел, зі складною просторовою структурою, багатим оздобленням. Так він висловив визнання греко-католикам, які спільно творили історичну Річ Посполиту, романтичним апологетом якої він був. Монументальне будівництво виявилося надто складним завданням для греко-католицької громади Товстого. Попри багаторічні зусилля настоятелів храму та активної допомоги мешканців містечка усіх без виключення конфесій, будівельні роботи не вдавалося вести без тривалих зупинок. Храм освятили аж в 1939 році, а оздоблення інтер'єру тривало й в роки Другої світової війни. Автор так і не зміг побачити своє творіння. Останнім проєктом маестро став скромний та гармонійний костелик товстенської парафії у сусідньому селі Антонові.
Оскільки пан Олександр із Чорткова, прошу розповісти більше про тамтешній Домініканський костел Святого Станіслава.
— Основний обсяг робіт зі спорудження костелу у Чорткові було виконано в 1907-1910 роках. Після Першої світової війни їх було продовжено. Мистецький проєкт головного вівтаря домініканці замовили у Зубжицького вже в 1927 році. Домініканський костел пережив дві світові війни і атеїстичний режим, під час яких за ним не доглядали. Нині він потребує значних зусиль із збереження та реставрації. Інтенсивний автомобільний рух та недосконале водовідведення з прилеглої території зробили своє — останнім часом активізувалося руйнування храму. Католицька громада сподівається на підтримку влади у цій нелегкій справі.
Характеризуючи творчий спадок майстра, пан Олександр відзначає:
— Ян Сас-Зубжицький сприймав архітектуру як засіб передачі важливого змісту, що формується з культурної автентики кожного регіону, природного та історичного ландшафту. Вона має зміцнювати ідентичність народів та розмаїття їхніх «малих батьківщин». Архітектор був палким захисником традиційних цінностей та регіонального колориту в епоху революційних змін в архітектурі початку XX століття. Виразні риси історизму маестро надав і проєктові костелу, який вже понад сто років є найбільш відомою архітектурною пам’яткою нашого міста, Чорткова.
Наостанок Олександр Степаненко додає, що Ян Зубжицький був багатогранною особистістю, «людиною Відродження»:
— Він не обмежувався практикою архітектора, впродовж багатьох років викладав мистецтво архітектури у Львівській політехніці, виховав власну школу архітекторів, видав кілька десятків книг і кілька сотень статей, був активним діячем пам'яткоохоронної справи, реставратором, автором підручників історії та теорії архітектури, а також книжок, що популяризували ідеї культурної самобутності слов'янських народів, крім того, залишив великі за обсягом спогади про свій час і свій край.
Анна ЗОЛОТНЮК
Фото надані Олександром Степаненком
