Мандрівники з Тернопільщини Іван Онисько та його товариш Юрій Регліс уже два місяці йдуть пішки босими з Ужгорода в Харків.

День 84

Зранку ми прокинулись у Діми та Світлани. Діма нас пригостив особливою кавою, яку він робить із вершками. Взагалі, під час подорожі, ми дуже рідко п’ємо каву. Це буває лише в особливих випадках. Пам’ятаю лише, що це було у Львові, і от зараз у Полтаві. Дімина кава справді була дуже смачна. Отож ми снідаємо і вирушаємо. Нам треба йти в центр, до обласної ради, там на 12:00 має бути прес-конференція. Вчора ми попрали наші вишиванки. Ще мокрими ми їх надягаємо на себе і йдемо. Добре, що прийшло Бабине Літо, і стало тепло. Цікаво, що саме в #Полтаві, за весь час нашої подорожі, нас впізнають найбільше. Дуже багато людей підходять, питають, чи ми часом не ті, що йдуть з Ужгорода до Харкова. Ми кажемо, що ті, і люди підтримують нас, жмуть руки, фотографуються. З усіх міст, саме в Полтаві, найбільш прихильно і впізнавано нас зустрічають. Далі ми приходимо на прес-конференцію, де для нас, спеціально, зробили таблички, на яких було зазначено Ivan Onysko #PROSTOBOSO і Yurii Reglis #PROSTOBOSO. Дуже прикольно. Зазвичай пишуть якісь посади, ще якісь штуки, а тут написали хештег. Водночас лаконічно і сучасно. Взагалі дуже класна була прес-конференція. Дякуємо Юрку, дякуємо «Новини Полтавщини» за те, що все кльово організували. Пів годинки відповідаємо на питання, а потім йдемо вниз, де записуємо відео. Також знялися для програми «Ранок», на одному з телеканалів. Тому, полтавчани, кому цікаво, в понеділок включайте, там буде запис нашої розмови. Нам сподобалось. Сиділи на газончику і відповідали на питання. В Полтаві нам особливо запам’яталися вуличні написи.

Так от, ми домовились зустрітись із Аньою, яка нас приймає сьогодні в Полтаві. Зустрілися біля «орла». Там гралися школярі, бігали туди сюди. І от почали задавати нам питання. Одне з перших питань було, чи ми не євреї. Пам’ятаючи те, що ми бачили на стінах, я мовчав, а Іван задав своє питання: «А ви як думаєте?». Вони сказали: «Ні.». Іван сказав: «Правильно.». І ще школярі нас багато розпитували, цікаві такі хлопчаки. Прийшла Аня, ми нарешті з нею зустрілись. Це та сама дівчина, яка ще на початку подорожі #PROSTOBOSO, написала нам, що чекає нас в #Полтаві і нагодує галушками. Коли були сумніви, щоб «зрізати» трохи і піти напряму до Харкова, то думка про полтавські галушки допомагала нам не змінювати обраний маршрут. Аня почала нам показувати місто. Пройшлись про прикольних місцях. Зайшли в музей Івана Петровича Котляревського. Варто зауважити, що наш Іван теж Іван Петрович. Аня хотіла купила нам квитки, але Іван почав домовлятися із працівницею музею, питаючи чи є в них знижки для босоногих. Вона сказала, що для босих немає, але може зробити знижку, як для дітей. Ну так, щось в цьому є, дитяче. Але Іван не зупинявся, і випитував чи є в них знижки для Іванів Петровичів. Такої знижки теж не було. Тим не менш, ми купили 2 дитячі квитки і 1 дорослий для Ані, і все таки пішли дивитись на садибу Котляревського. Вона була відреставрована, дуже цікаво там. Після того, ми ще трішки погуляли по місту, і пішли додому. Вже було дуже мало часу, щоб готувати галушки, тому ми перенесли їх на завтра. О 19:00 у нас була запланована зустріч з полтавцями, така неформальна. Всі кому цікаво, мали прийти, і ми мали їм розповідати про себе. Тому трішки відпочили в Ані і пішли на зустріч. Дуже була тепло і прикольно там. Сиділи в альтанці, на вулиці було тепло. Було, мабуть, чоловік 20. Хтось, проходячи повз, зупинявся, приєднувався. Настільки було класно, що ми провели там більше трьох годин. Говорили не тільки про #PROSTOBOSO, але й про інші наші мандрівки, в тому числі і закордоном. Отож було все круто. І от я вирішив зателефонувати до мера міста. І що ви думаєте? Я таки додзвонився. Мер взяв слухавку. Я йому розповів коротко про нас і сказав, що ми б хотіли зустрітися. Запропонував зробити це завтра на футболі (Ворскла-Олімпік). Він сказав, що з радістю зустрінеться. Сказав набрати його за годину до цього, і він зустріне нас біля стадіону. Домовились. Тож надіємось, ми все таки, побачимо завтра мера Полтави, який має прізвище  Мамай. Обнімаємось з усіма, хто був на зустрічі і вирушаємо до Ані додому.

У Босої останні кілька днів банкет. Мало того, що ми із собою маємо 2 кг сухого корму, так її ще скрізь пригощають смачненьким. І поступово вона набирає вагу. Ми дуже раді. Цієї ночі Боса спала з нами. Іван її називає «калоріфер», тому що вона добряче гріє ноги, чи те місце, до якого притулиться. От так закінчився 84 день мандрівки #PROSTOBOSO. Полтава нам надзвичайно подобається. Кльова атмосфера. Бабине літо. Радимо всім завітати сюди і насолодитись таким прекрасним українським містом.