Сучасна людина спішить-біжить, але, якщо її запитати, куди – не зможе дати відповідь на таке просте питання. Вона часто не знає цілі свого життя.

Дуже багато людей мають хибне уявлення, що Бог – це диктатор і тиран, що перебуває десь далеко на небі, і не має ніякого стосунку до їхніх реальних життів. Якісь сенсові, онтологічні моменти людського буття втрачено. Між тим, Бог не тільки всемогутній, справедливий, але й милосердний. Як каже Папа Франциск, Він не втомлюється нас прощати – це ми втомлюємося просити в Нього прощення. Він не втомлюється шукати кожного з нас, і робить це наполегливіше, ніж ми, шукаючи Його.

Тисячі людей сьогодні мають різні розлади здоров’я, депресивні стани лише через те, що їх пригнічує тягар непрощення, страх перед Божим осудом. Вони розуміють, що живуть якось не так, і не знають, як це змінити. Але пригадайте собі: хто першим потрапив до Неба? Розбійник, який розкаявся на хресті поруч з Ісусом. Пригадайте, як батько зустрів блудного сина. Він навіть не хотів слухати його виправдання. Натомість обійняв і сказав: «Мій син був мертвим, а тепер ожив». Таким є Бог до кожного з нас.

Боже милосердя, зокрема, можна відчути у Святій Тайні Сповіді, в цьому не раз пересвідчився. Поки ходимо тут, на землі, своїми ногами – завжди маємо шанс повернутися до Нього.

Бог торкається  людських сердець різними способами, шляхи Його незвідані. Наш людський обов’язок – бути милосердними. Ісус на Страшному суді не питатиме про наші статки, здобутки, освіту, нагороди… Він спитає, чи були милосердними. Для цього не обов’язково бути рокфелерами, фінансова благодійність – це ще не все. Кожен з нас здатен на добре слово, усмішку, підбадьорення, співчуття у повсякденному житті. Бути поруч з тим, хто цього потребує, бути щирим, жертвувати своїм часом – це теж милосердя.

Бог не має інших інструментів на землі, ніж ви і я, аби засвідчити своє милосердя. Це наш християнський обов’язок – бути ними.

о. Василь Баглей