Віднедавна в Україні навіть новачки у садівничій справі кинулися вирощувати волоські (грецькі) горіхи, через попит на зовнішніх ринках. Закордонні споживачі зацікавлені у продуктах, що мають енергетичну цінність передусім у горіхах, як в основному джерелі білків, протеїнів, амінокислот. Фруктовий сад окупиться за 6-7 років. Горіховий – виняток: для цього йому потрібно як мінімум 25 років.

Чесно кажучи, про плюси і мінуси цієї справи говорити складно. Через те, що немає порівняння або досвіду, оскільки за  радянських часів горіхове садівництво обмежувалося посадкою вздовж доріг або на присадибних ділянках. Нині серед ентузіастів цієї ідеї – родина Піговських із села Драганівка Тернопільського району. Її представник Дмитро Піговський розповідає про перспективи закладення горіхового саду, пише «Сільський господар». 

– Мій батько має захоплення – вирощувати сад. Спершу починав  із фруктових дерев: яблунь, груш і слив на 62 сотих території. Використовуючи власні городи, і тільки торік забрали в орендаря 3,3 гектара земельного паю, аби долучивши його до інших земельних наділів родини, що розташовані поруч, посадити горіховий сад, –  каже Дмитро. – Вже посадили горіхи із зерняток на одному гектарі.

Перед тим Піговські цікавилися сортами, зокрема молдавськими, хотіли замовити селекцію. Але зрозуміли, що краще використовувати тутешні сорти, які вже прижилися, добре  зарекомендувалися  щодо врожайності і смакових якостей. Отож збирали у різних місцях спілі плоди, вивчали їхні якісні характеристики. Лише після того обрані горіхи садили в ґрунт.

– До позитиву можна віднести те, що горіх – дерево невибагливе, росте на різних ґрунтах. Якщо вирощувати з плоду, – пояснює Дмитро, – то молода рослина повністю збереже сортові якості батьківського дерева. Садити плоди потрібно з цілою шкаралупою, без тріщин і розломів.

Піговські посадили горіхи у міжряддя 10 х 10 м. Площу між саджанцями використовують ефективно: засаджують зерновими, картоплею, цього року планують висадити малину. Грецький горіх потребує догляду, уваги, за словами Дмитра, перших три-чотири роки. У цей період потрібно підрізати гілки, формувати крону, підживлювати і підливати деревця. Всі ці роботи  виконують  усією сім’єю, найголовніші операції за батьком і Дмитром.

Дерева волоського горіха світлолюбиві, тому висаджувати їх потрібно так, аби з часом вони не затінювали одне  одного. У цьому вже переконалися Піговські на власному досвіді. Горіхи посаджені 12–13 років тому, де зібрали торік досить плідний урожай, густо насаджені і вже «конкурують» між собою. Доведеться окремі дерева вирізати. Правильно посаджений горіх виростає великим, добротним і може плодоносити довгі роки.

– Важливо усвідомити, – говорить Дмитро, – горіхи – це не золоте дно, а здебільшого велика інвестиція у бізнес для нащадків. До того, ще й неабиякий ризик. Зібрати горіхи – це лише половина справи, їх ще потрібно ферментувати, тобто висушувати ядро, щоби воно мало затребуваний колір і вміст речовин. Ця процедура видається простою тільки на перший погляд, тому що як недосушені горіхи, так і пересушені – однаково некондиційні. Ми розуміємо вимоги до горіхів, – продовжує Дмитро. – Є стандартні розміри плодів, що йдуть на експорт (об’єм сірникової коробки), хороші смакові якості, добре лущаться і зберігаються. Цього року застосовували свою технологію, стрясали горіхи усі, тільки-но  вони почали розкриватися, лущили, мили, висушували.

Зазначу, що батько працював свого часу головою сільської ради, в органах місцевого самоврядування, а Дмитро – вчитель фізичного виховання у місцевій школі. Їхній приклад вже застосовують сусіди, які також посадили горіхові сади.

Піговські планують виготовляти з додаванням горіхів готову продукцію, батько з цим уже експериментує. – На своїй землі даємо собі раду, – каже Дмитро Піговський. І як з ним не погодитися?!

Фото «Сільського господаря».