Часто батьки звинувачують школу і вчителів у всіх промахах дітей. Та недопрацювання вдома щодо виховання важко змінити вчителям. Яке ставлення батьків до дітей не зробить школу винною у всьому, розповідає детальніше власниця приватного освітнього закладу у Тернополі Наталія Ткачук. 

«І чого тебе вчать там в тій школі?!» – мама роздратовано підбирає розкидані по підлозі підручники і зошити, разом з обгортками від снікерсів. Син мовчки втупився в телефон і не виявляє жодного бажання втрутитись – про такий стандартний випадок розповідає викладачка.

– Діти віддзеркалюють поведінку, настрої, успіхи, майндсет перед усім батьків, – наголошує Наталія. – Школа і батьки мають бути по одну сторону барикад, розділяти бачення і відповідальність. Без здорового партнерства батьків і школи процес навчання дитини буде схожим на гру в перетягування каната і в тій грі не буде жодного переможця.

Тож найпоширеніші способи нарікання та їхні передумови такі:

1.Вони там у школі мене зовсім не слухають. Я хочу, щоб моя дитина знала всю табличку множення в першому класі, але їх методи просто жах! Альтернативна освіта – то добре, але вона має зробити з моєї дитини генія...

– Атож, батьки – ідеальні експерти в освіті, і чудово знають, якою має бути якісна освіта. Тому вони і скаржаться на школу! І не важливо, що вони іноді виставляють зависокий градієнт, або не можуть узгодити між собою пріоритети в навчанні дитини. Або ж вимагають протилежних речей: як то «щоб мав підприємницький тип мислення і при цьому беззаперечно виконував всі вказівки дорослих».

2. Ця їх вчителька – повна дурепа. Як вона такими методами досягне результату?

– Звісно, так потрібно висловлюватися в присутності дитини. Нехай дитина знає, що вчитель – ідіот. А якщо син не поважає вчителя – то вчитель не вміє вибудувати власний авторитет!

3. Мій син зовсім не знає англійської! Погано її у вас вчать!

– Навіщо заохочувати дітей дивитись англомовні мультики чи відео вдома? Навіщо спілкуватись цією мовою вдома, чи показувати приклад? Для цього є школа!

4. Набрався нецензурних слів у тій школі, ще й хамить!

– Випадкова лайка, що проскакує у нас в домашніх розмовах, тут ні до чого.

5. Вона поводить себе егоїстично, нічого не робить вдома – ось їхня демократія!

– Вчити відповідальності і поваги потрібно лише в школі, звісно.

6. Він не читає зовсім, чому їх не зацікавлюють читати?

– Ну і що, що діти ніколи не бачать вдома тата чи маму з книгою, натомість, спостерігають лише, як батьки скролять безкінечну стрічку соцмереж.

7. Моя дитина кричить і зовсім мене не слухається…Все це – через слабку дисципліну у школі. Дозволяють їм там усе!

– А що ж вдома? Підліток сидить у гаджетах безконтрольно, за будь-якого конфлікту показово йде з дому. А тато добивається послуху лише криком… Але все це – через школу!

8. Мій син не вміє дружити…Де ця їхня обіцяна взаємоповага, співпраця, командна робота?

– Нічого, що діти постійно бачать і чують, як вдома батьки перемивають кісточки родичам чи подругам.

9. Ніякої зібраності та відповідальності – де ж ця відповідальність за свою освіту, задекларована школою?

– Батьки не повинні вдома виставляти межі, покладати на дитину обов’язки, що їй під силу… Це все – школа!

10. Він взагалі вчитись не хоче! І спортом займатися не хоче. Ці вчителі не вміють заохочувати, мотивувати!

– Татове «та ти просто тупак!» тут ні до чого. І те, що наш стиль відпочинку у сім’ї – то дача і шашлик, а не ранкові пробіжки чи спортзал – теж ні до чого. І те, що ми після келиха вина розповідаємо дитині «я от не знав тригонометрії – але ж добре живу!».

Звісно, буває, що школа чи вчитель насправді винні. Тобі батьки повинні стати захисниками дитини. Психологи радять набір певних фраз, які варто сказати дитині перед школою.

– Не женися за хорошими оцінками

Ніякої цінності в них немає. Ти ставиш собі планку сам, внутрішньо, а не рядком оцінок в журналі.

– Ніхто не може сміятися над тобою і принижувати. особливо учитель

Ось наша вчителька в молодших класах вважала себе спадкоємицею Петросяна і дуже любила привселюдне висміювання помилок, і взагалі привселюдне висміювання. Так ось це – неправильно!

– Учитель – НЕ беззаперечний авторитет

При всій повазі до місії вчителя, я на своєму віку бачила настільки неприємних по-людськи, жорстоких, ображених на життя, слабких, дурних – різних – вчителів, що ніколи і ні за що не сказала б своїй дитині «учитель завжди правий». Це не так. Буває, що вчитель помиляється. Але, можливо, він прекрасна людина, здатний бути Вчителем з великої літери, і саме він першим прийде тобі на допомогу в скрутній ситуації. Подивимося під час навчання, не переживай.

– Ти маленька, але це не означає, що з тобою можна робити все, що завгодно

Якщо ти не хочеш їсти під час шкільного сніданку – ти маєш на це право. Якщо ти хочеш в туалет – ти можеш вийти, попередивши вчителя. Вимагай до себе поваги, але й інших поважай.

– Тобі не можуть погрожувати

«Зламаю твій телефон». «Заберу і не віддам». «Прибери волосся, а то я їх тобі відстрижу». Ось це все – це нехай говорять не тобі, а мені. А вже я знайду, що відповісти, повір мені. А ти сиди, слухай і мотай на вус.

– У будь-якій ситуації знай – у тебе є захист. Цей захист – я

Ти можеш подзвонити мені в будь-який момент і розповісти мені все, що завгодно. І я допоможу тобі вирішити будь-яку скрутну ситуацію. Як Бетмен або Карлсон. Я поруч!

Фото з відкритих джерел