Чи не трактуватимуть тернопільські керівники підприємств нові вимоги Мінсоцполітики
Мінсоцполітики планує ввести для роботодавців квоти для людей з інвалідністю та працівників від 45 років, повідомив міністр соціальної політики Андрій Рева. За його словами, чотири відсотки персоналу на кожному підприємстві повинні бути заброньовані для людей з інвалідністю. Подібне правило має стосуватися і людей певних вікових груп, яким належить допрацювати певний віковий стаж, а їх не беруть через дискримінацію за віком. Тобто, квоту хочуть ввести для людей у віці від 45 років, повідомляє Наш день.
– Чи не трактуватимуть керівники підприємств нові вимоги Мінсоцполітики, якщо їх справді введуть, як «нав’язування» так званих «небажаних» працівників?– Чинним законодавством встановленні квоти на працевлаштування інвалідів в організаціях усіх форм власності, а саме: в організаціях з середньообліковою чисельністю штатних працівників від 8 до 25 осіб встановлена квота для працевлаштування інвалідів – одна особа; для організацій з середньообліковою чисельністю штатних працівників понад 37 осіб – чотири відсотки, – відповідає на запитання «Нашого ДНЯ» Андрій Семенович КОЦУР, кандидат економічних наук, доцент кафедри управління персоналом і регіональної економіки ТНЕУ. – Ці нормативи встановлені ще у 1991 році. Контроль за їх дотриманням здійснює Фонд соціального захисту інвалідів. У разі недотримання нормативів, роботодавці несуть адміністративну відповідальність. Щодо працівників віком від 45 років, то, згідно зі змінами до Кодексу законів про працю, пропонується надавати переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників, тим особам, котрим залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку. Проте говорити, що під цю норму підпадатимуть особи віком від 45 років, безпідставно. Люди у цьому віці є основою економічно активного населення, їх у своєму штаті воліє мати будь-який роботодавець. Вони володіють неоціненним досвідом роботи, практично відсутні ризики їх виходу у декретну відпустку. В умовах дефіциту трудових ресурсів на ринку праці особи у віці 40-50 років є цінними для кожного роботодавця.
– У країнах Заходу існують подібні правила?– Звичайно. Наприклад, у США законодавство щодо інвалідів забороняє роботодавцям вдаватися до дискримінації кваліфікованих працівників з причини їх інвалідності. Роботодавці зобов’язані не лише прийняти інваліда, якщо він придатний до даної роботи, але й переобладнати робоче місце у відповідності до його обмежень. У Республіці Польща конституцією гарантовано медичне та соціальне забезпечення інвалідів. У цій країні існують спеціальні підприємства для інвалідів. Цікавим є досвід Данії, де проблеми працевлаштування та соціальної реабілітації вирішують не тільки державні, а й широкі кола громадськості в особі волонтерських організацій.
– У розвинених країнах вважається, що люди у 45-50-річному віці – корисні працівники, оскільки мають досвід. В Україні їх, фактично, «списують». Як позбутися цього стереотипу? І чи вдасться це зробити найближчим часом?– Працівники у віці 25-35 років є, можливо, бажанішими для роботодавців. Адже цей вік людини вважається періодом самореалізації у виробничій та громадській діяльності, пов’язаний з інтенсивною, часто творчою, продуктивною діяльністю молодого громадянина, коли вже є освіта, професія. Проте, тенденції розвитку демографічних процесів, перш за все, це – вступ у шлюб у більш старшому віці та збільшення тривалості життя, зумовлюють перегляд встановлених уявлень про середній вік людини і пік її продуктивної діяльності. Також підняття пенсійного віку сприяє зміні ставлення до людей у віці 45-50 років. Проте, найважливішим чинником, що дозволить позбутися цього стереотипу, є значні масштаби зовнішньої трудової міграції та дефіцит трудових ресурсів на ринку праці.
