Одразу ж за Струсовом, що в Теребовлянському районі, на узвишші перед кладовищем дорога повертає праворуч. Біля узбіччя - вказівник зі стрілкою у бік села і написом: «Музей Йосифа Сліпого». Кілька кілометрів дороги, і зупиняємось біля родинної хатини та музейного комплексу, камінь під будівництво якого було закладено у 1995 році.

Назустріч виходить сестра Юстинія, яка достеменно знає історію створення музею, обставини, що передували будівництву в селі меморіального комплексу патріарха.

- Ми просто виконали заповіт патріарха, - розповідає монахиня. -  Адже ще за десять років до своєї смерті святійший сказав голові Товариства «Свята Софія» Романі Навроцькій про те, щоб вишукати можливість і викупити його родинний будинок у Заздрості. А в 1984 році патріарх помер… 

-  Чому таке побажання Йосиф Сліпий висловив саме пані Романі?

- Справа у тому, що товариство «Свята Софія» фактично було створене за задумом Йосифа Сліпого. Тоді, у 60-х роках минулого століття, була дуже складна ситуація навколо Української Греко-католицької церкви. І такі товариства, створені з ініціативи патріарха у різних країнах світу, мали зміцнити мирянський дух, віру у поступ УГКЦ, матеріально її підтримати.

- Де ж діяли такі товариства?

- Передусім, перше товариство «Свята Софія» було засноване патріархом у Римі, друге – у Філадельфії, в США. Його члени заснували «Патріярший фонд», який до речі, діє і сьогодні. Через деякий час такі товариства почали діяти у Великобританії, Бельгії, Канаді та інших країнах світу. Серед іншого, вони зобов’язувалися доглядати та утримувати різноманітні будівлі та установи, які заснував патріарх.

- А щодо України, яка тут була ситуація із створенням таких товариств?

- Зрозуміло, що відкрити своє представництво в Україні товариство «Свята Софія» змогло тільки в роки здобуття Незалежності. І воно було створене у 1997 році завдяки величезним зусиллям голови товариства - доктора Романи Навроцької. Представництво очолив академік, доктор архітектури, дійсний член НТШ, заслужений професор Національного університету «Львівська політехніка», член Спілки архітекторів України Андрій Рудницький. На цій посаді він залишався до дня своєї смерті, до 2009 року. Власне, він разом з іншими архітекторами став автором архітекутрного музейного проекту комплексу Патріарха Йосифа Сліпого у Заздрості. Фактично відкриття музею і стало головним здобутком товариства «Свята Софія» в Україні.

- Як практично втілювалась ідея створення музейного комплексу?

- Двадцять років тому згадане товариство у місцевого жителя викупило землю та дім родини Сліпих. Виник задум, крім збереженої родинної хати, спорудити ще й будинок із конференц-залом, експозиційними кімнатами, приміщеннями для проведення різноманітних зустрічей, конференцій. Будівництво розпочали у 1995 році. Тоді й було освячено наріжний камінь під музейний комплекс у пам’ять 50-ї річниці арешту владик Української греко-католицької Церкви.

- Скільки часу тривало будівництво?

- Три роки. Після завершення синоду єпископів УГКЦ, восени 1998 року, музейний комплекс освятили. Будинок-музей був відкритий під опікою сестер чину святого Василія Великого. Це було зроблено не випадково, адже саме вони вели господарство у резиденції патріарха у Римі. Багато з них знали його особисто, деякі переїхали до України, в тому числі й сюди, у Заздрість. 

- Ми з Вами, сестро Юстиніє, стоїмо на порозі родинної хати Сліпих…

- Тут намагалися відтворити усе, як було за життя патріарха. Побутові речі, сімейні фотографії… Майбутній патріарх народився у 1892 році в багатодітній родині. Дідусь Йосифа у селі мав прізвисько «Сліпий». Казали, що така словесна ознака перейшла йому від одного з предків, якого у вісімнадцятому столітті московські посіпаки осліпили за те, що на боці гетьмана Мазепи воював під Полтавою проти царя Петра I. Ці фото розповідають про навчання юного Йосифа у початковій школі в Заздрості, Тернопільській українській гімназії, яку він закінчив із відзнакою. Якраз під час відвідин гімназії митрополит Андрей Шептицький побачив високого, стрункого юнака, який співав у гімназійному хорі. Відтоді, фактично, митрополит Андрей взяв Йосифа Сліпого під свою опіку, згодом послав його на навчання в Австрію…

Разом із сестрою Юстинією йду через подвір’я, де колись було обійстя Сліпих і піднімаюсь сходами до будівлі меморіального комплексу. 

- Ми зараз перебуваємо у фойє музею. Проведіть, будьте ласкаві, для наших читачів, бодай, побіжну екскурсію музеєм.

- Перш ніж зайти, власне, у першу музейну залу, гляньте на зображення над дверима. Це – особистий герб Патріарха Йосифа Сліпого, що увінчується кардинальським капелюхом. На гербі - зображення Богородиці – Оранти з високо піднятими руками. Коли у зал заходять відвідувачі, одразу звертають увагу на цю велику карту колишнього Радянського Союзу. На ній позначено увесь страдницький шлях патріарха й сповідника віри, від одного пересильного пункту – до іншого, від одного табору в Мордовії – до наступного, у Сибіру. І так – вісімнадцять років поневірянь…

- Бачу тут експозицію чорно-білих фотографій цього тюремного періоду, фотокопії документів особистої справи, різноманітні довідки…

- Так, ці документи свідчать про той страшний тиск, нелюдські умови тоталітарної системи, яка намагалася зламати дух патріарха.

- Окрема експозиція виділена патріаршому одягу.

- Виставили тут як щоденний одяг Йосифа Сліпого, в якому він ходив ще у Римі, так і парадний. Зокрема, є ряса з червоною підкладкою, білий патріарший клобук з хрестом.      

- У музейній кімнаті зібрано чимало нагород, відзнак, присвоєних Патріархові Йосифу посмертно, тут же – колекція монет, медалей, марок, присвячених патріарху.

- Так, окрім цього, маємо також повну збірку творів Патріарха Йосифа Сліпого, а це 15 томів. Їх видав Український Католицький Університет імені Св. Климента Папи у Римі. Є тут і 700-сторінковий науковий збірник статей на честь патріарха, значна кількість різноманітних монографій та досліджень, що стосуються його життя і подвижницької діяльності. Є й нововиданий тритомник «Історія Вселенської Церкви» зі статтями про Йосифа Сліпого.  

- Окремо від цих бібліографічних зразків розташований знаний багатьом нашим сучасникам «Заповіт» патріарха.

- Зазначу, що це копія оригіналу «Заповіту» із помітками, які власноруч зробив патріарх. Здавалося б, небагато - 18 машинописних сторінок, але яка передбачливість, яка сила і віра в Церкву й Україну на цих сторінках!..

Оглядаємо трапезну, поруч - зал, на стіні – родинне дерево Сліпих із понад 450 представниками роду. Переходимо до каплички, яка гармонійно вписується в архітектурний комплекс. Вразила іконописна композиція Покрови Богородиці, яка з розпростертим омофором стоїть над родинною хатою Сліпих. Є тут два великі, у повен зріст, іконописні портрети в літургійних ризах – Патріарха Йосифа Сліпого та Митрополита Андрея Шептицького, портрети єпископів-мучеників та ісповідників УГКЦ у ХХ столітті.

І ще одна історично-мистецька ознака музею - пам‘ятний бюст Патріарха Йосифа роботи скульптора Емануїла Миська. Патріарх зображений з двораменним наперсним хрестом і знаками архієрейської гідності. Він дивиться у вічі кожному, хто ступає на родинне подвір’я і проводжає поглядом тих, хто у смиренні покидає це місце, де народилась людина неймовірної сили духу і незламної віри…

Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото автора