Після першого матеріалу про учасників «Дизель Шоу», на редакційну пошту «Терену» надійшло декілька листів із запитаннями, чи буде продовження розмови не лише з лідером команди, але і рештою акторів.  Так – буде. Тим більше, що «Дизель Шоу» - це самобутній колектив, де кожен є цікавою особистістю.

Як вам працювати у колективі? Ви команда, чи вже така собі творча сім’я? – звертаємось до акторів.

Ми тут собі подумали, що для таких питань маємо тепер основну задачу -  заробити на хату із каміном, щоб можна було і сісти і подумати, - жартома відповів за всіх Євгеній Гашенко.

А якщо серйозно, то таке наше життя не може вже не стати для нас сім’єю. Творчі люди більш відкриті. А коли ти більш відкритий, ти краще сприймаєш інших і вони дійсно стають сім’єю. Наприклад, починають заважати, розмовляти, коли ти їм щось говориш – от як зараз, - сміється Олег Іваниця.

Якраз за кулісами під час концерту в Хмельницькому, я подумала про те, що не так давно пішла з театру, який для мене також був сім’єю. Бо коли я переїхала в Київ, відразу почала працювати в цьому театрі. І от недавно, думаючи про зміни в моєму житті, я не пожалкувала про те, що пішла з театру. Адже я кайфую працювати із цими людьми. Ці невимушені стосунки, їхня легкість дуже сильно відрізняється від театральних. Так, буває складно, але тут можна побути самою собою і, в принципі,  ми тут всі відкрито одне одному кажемо: тут щось не так, давай спробуємо по-іншому. Тож мені особисто дуже подобається в колі акторів «Дизель шоу», - говорить Вікторія Булітко.

Загалом, я вважаю, що нам поталанило. Бо саме нас запросили в це шоу, нас вибрали, і ми дійсно стали однією великою сім’єю, - резюмувала Марина Поплавська.

img_8752

Як ви, актори з великим досвідом та власним баченням, підлаштовуєтеся під роботу в команді?

Ми всі прийшли в «банду» дійсно з власним досвідом, але ми дуже швидко «притерлися» один до одного. Більше того, ми ділимося цим досвідом з колегами і кожен з нас від того тільки збагачується як актор. У нас інколи можуть виникнути якість незрозумілі ситуації, але ми посваримось, а через 5 хвилин ми вже знову любимо один одного, - переконана Яна Глущенко.

Це якраз і можна назвати сім’єю, ми сваримося і миримося, бо нам далі працювати і жити разом, - доповнила Вікторія Булітко.

Насправді тільки з близькими людьми можна по-справжньому сваритися, - вважає Олександр Бережок.

Якщо людина тобі дорога, ти їй говориш відверто, і ми всі це сприймаємо правильно і адекватно, - завершила думку Марина Поплавська.

img_8718

Які ролі відіграєте в команді? Хто ким себе відчуває?

Я теща і свекруха, я грім-баба, - першою розкриває секрети Марина Поплавська.

Насправді, кожен із нас намагається уникати того, щоб відігравати якусь роль, хоча є, звичайно, образи, які використовуються. Не приживаються за нами якісь однотипні ролі і це нас тішить. Адже виходить, що ми багатогранні актори, - напрочуд серйозно відповів Олег Іваниця.

Ми стараємося бути командою, одним організмом. Немає в нас начальника, чи режисера, як це є в класичному театрі. Ми нікому нічим не зобов’язані, якщо мені комфортно з людьми, то мені комфортно. Ось це і є сім’я, без певних ролей, - підтримав колегу Євгеній Сморигін.

Відчуття сім’ї виникає, особливо, на якесь свято, день народження чи концерт, коли всі приходять з дітьми, дружинами і чоловіками, - продовжив свою думку Олег Іваниця.

Наприклад, ми часто разом їздимо відпочивати, - підгадав Олександр Бережок.

Ми намагаємося разом святкувати і особисті свята. В таких випадках продумується кожен крок, кожне вітання. Ти відчуваєш, що хочеш зробити щось оригінальне для цієї людини, бо вона тобі не байдужа. Ці вчинки щирі, від душі, - узагальнила Марина Поплавська.

Як ділите ролі?

В основному це бачення автора, - відповіла Вікторія Булітко.

Але ми, як актори, маємо право на власну думку та експерименти. Ось автор написав якийсь номер під конкретну людину, ми починаємо працювати і бачимо з боку, що щось не те, не дивиться воно органічно настільки, як би ми цього хотіли. І тоді пробуємо інших акторів, і пропрацьовуємо так, як буде  найкраще, - доповнила свою колегу Яна Глущенко.

img_8775

На сцені експериментуєте, вносите щось нове в роль, чого не було на репетиції?

Одного разу нам дозволили в одному із номерів в Одесі трішки відійти від сценарію. Звісно, не міняючи суті та духу номера. Це був сюжет про збірну Росії із важкої атлетики. От там ми відірвалися. Настільки кайфово було грати, коли ти з одного боку відчуваєш свободу в діях, а з іншого – відповідальність не лише за свою роль, але і за номер в цілому. Ця боротьба із самим собою викристалізовує і глядач бачить тебе в найкращому виконанні. От і в Києві ми відпрацьовували новий номер, де нам теж дозволили гратися, дурачитися (в хорошому сенсі цього слова), своєрідно експериментувати, і нам це сподобалося, - Яна Глущенко говорила запально, видно було, що вона ще раз проживає моменти, які надихають її.

Так виходить, що наші продюсери і автори дають нам своєрідну текстову «ялинку», а ми її прикрашаємо своїм вмінням, баченням, талантом, -узагальнив Олександр Бережок.

Ви, як актори, доповнюєте текст, який вам дають?

Без цього ніяк, - переконана Вікторія Булітко.

Буває таке, що написано занадто розумно, і ти читаєш, але тобі зручніше сказати цю ж фразу, але по-іншому. Ми ніби відчуваємо себе на місці глядачів та вибираємо найкращу подачу цього тексту. Слова мають бути ємкими, вони мають бити по емоціях, по почуттю гумору, по приємних асоціаціях. Тоді твоя фраза ніби наповнює зал, - ділиться своїм досвідом Євгеній Гашенко.

Десь 30 відсотків від загального матеріалу, це чисто акторські напрацювання, це наш вклад, як акторів, в сміх та сприйняття глядача, - продовжив Олександр Бережок.

До речі, багато жартів з’являється під час репетицій, коли ти текст переносиш на сцену, – доповнила Вікторія Булітко.

img_8745

Чи відрізняються ті номери, які граються на сцені і ті, які йдуть виключно для телепрограми?

В телевізійних номерах більше реквізитів, більше людей виходить, в нас є можливість залучити наш шоу-балет, цілу купу моделей вивести на сцену. І ми це робимо, бо картинка має бути яскравою – тоді вона підсилює ефект номера. А от в гастрольних номерах і реквізиту менше і ти не можеш всіх цих людей із собою постійно возити. Тому дійсно є номери, які ми показуємо тільки під час гастрольних турів, а є виключно телевізійні. От зараз в Тернопіль ми привозимо повністю нову програму, яка, впевнені, сподобається всім – від малого до великого. Тим більше, що якість номерів для екрану чи сцени не відрізняється, бо номер сильний своїм текстом та акторською грою. А це – завжди з нами. - пояснює  Олександр Бережок.

Далі буде…