Гривня продовжуватиме повільне падіння, проте різких «стрибків» курсу найближчим часом не буде. Принаймні у 2016-му українці щодо цього можуть бути спокійними.  

У цьому запевняє доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансово-економічної безпеки та інтелектуальної власності Тернопільського національного економічного університету Володимир Мартинюк. «Терен» зустрівся із фахівцем, аби наприкінці року не лише обговорити економічну ситуацію в країні, а й для того, щоб дізнатися, як економісти ставляться до запропонованої Мінфіном Податкової реформи.

Треба, щоб запрацювало виробництво, зросли обсяги експорту

- Намагатися спрогнозувати курс гривні – справа дуже невдячна. Але все ж…

- Направду, яким після Нового року буде курс гривні щодо інших валют, дуже складно спрогнозувати. Адже це залежить від багатьох макроекономічних чинників. З одного боку, якщо проаналізувати макроекономічні показники України, то нічого втішного ми не побачимо: майже немає експорту, натомість - надто значний обсяг імпорту. На додачу - відсутність прямих іноземних інвестицій, адже в економіку держави, що перебуває у стані війни, вкладати гроші ніхто не хоче. Зовнішній борг у нас теж – надто великий: 75% до валового внутрішнього продукту (ВВП). Так, це - не критично, але про привабливість для інвесторів говорити не варто. Ось тому пропозиція іноземної валюти на українській міжбанківській біржі нині не може бути значною.

Проте є й інший бік - програми підтримки з боку Міжнародного Валютного Фонду (МВФ). Транші, які вони надають, повинні дозволити Нацбанку України (НБУ) втримувати курс гривні щодо інших валют на певному стабільному рівні. Адже постійні валютні резерви нам увесь час вдається поповнювати. Тож усе врешті залежить від правильної монетарної політики нашого НБУ, тобто його позиції. Звичайно, коливання будуть. Хоча я схильний вважати, що відбуватиметься поступова девальвація гривні, тобто знецінення нашої валюти у 2016-му буде поступовим.

- Які фактори можуть змінити ситуацію на краще?

- Лише якісь кардинальні заходи, які забезпечать Україні стабільний економічний ріст. Адже для того, аби національна валюта була стабільною, треба, щоб запрацювало виробництво, зросли обсяги експорту, зайшли іноземні інвестиції. Поки що прогнози експертів щодо цього здебільшого негативні. Це – все, що я зараз можу сказати…

Спекулятивні настрої лише погіршують ситуацію

- Один із тернопільських фінансових аналітиків прогнозує черговий обвал гривні ще цього року. Мовляв, найближчим часом вітчизняна валюта спробує ще раз протестувати на міцність рівень у 30 гривень за долар США. Як вам таке?

- Я не є прихильником таких панічних настроїв і нагнітання ситуації розмовами про обвал гривні. Ще раз хочу наголосити: ті офіційні валютні резерви, якими нині володіє НБУ, цілком достатні, щоб втримувати національну валюту на певному рівні.

Чому я проти таких заяв? Бо власне отакі спекулятивні настрої лише погіршують ситуацію із національною валютою. Адже чуючи такі прогнози, люди не хочуть заощаджувати в гривнях, а тільки – в іноземній валюті. Масово конвертують у неї будь-які надходження. Це створює додатковий тиск на гривню. Тому я наполягаю: прогнози – не надто оптимістичні, але про обвали, шалене знецінення я би не говорив.

- Тобто курс гривні залежить від фаховості керівництва держави і Нацбанку…

- Так і є. Усе залежить від економічної і монетарної політики, політики у фіскальній сфері, яку реалізовує Уряд України.

Євросоюз уже оговтався від економічної кризи

- А якими, на вашу думку, будуть результати подальшої співпраці із МВФ?

- Що ми зараз бачимо? Україна не позбавлена підтримки міжнародних кредиторів. Так, вони висувають певні вимоги до економічної політики Уряду. Але Кабмін намагається все виконувати, а тому співпраця триває. І це – дуже важливо. Адже, якщо аналізувати нинішню ситуацію в економіці України, то ми – в дуже кризовому стані. За даними Євростату, ми сьогодні маємо спад ВВП на рівні мінус 14,5% при інфляції – майже у 50%. До речі, це – третій найгірший показник у цілому світі. Ми зараз перебуваємо на третій позиції знизу, разом із відсталими африканськими країнами.

Чим це можна пояснити? По-перше, в Україні ще помітними є пост революційні ефекти. Будь-які потрясіння в державі супроводжуються економічними кризами. По-друге, ситуацію ускладнюють військові дії на сході. На додачу, ми втратили три великих регіони. І хоча не можна стверджувати, що вони «годували» Україну, однак на економіку їх втрата дійсно вплинула відчутно. Там було чимало промислових підприємств, які успішно експортували свою продукцію. Але підкреслюю: зважена фіскальна і монетарна політика дозволить нам, на перших порах, втримувати певну стабільність. А в майбутньому – навіть невеличке зростання.

Якщо подивитися на європейські країни, вони вже оговталися від останньої кризи 2012-2013 рр. То вони усі вже показують зростання економіки. Наприклад, у наших сусідів, поляків, цей показник за останній рік складає 3,3%. Німеччина теж уже оговталася, хоча ще у 2013-му показувала незначний «мінус». Оскільки ситуація в Україні є важкою, але не критичною, вважаю, що Уряд цілком може з усіма економічними завданнями впоратися. У тому числі, за підтримки МВФ. Вона є дуже важливою. Без неї не обійтися.

- Але ж деякі вимоги МВФ погано впливають на становище звичайних українців…

- Я розумію, що ви маєте на увазі. Вимога про підвищення розміру тарифів на комунальні послуги дійсно не є популярною у народу. Спротив викликають і деякі положення Податкової реформи. А вона, між іншим, також була погоджена із представниками МВФ. Власне, мені самому у ній не все подобається. Особисто я дуже сподіваюся, що реформа у тому форматі, який оприлюднений на сайті Міністерства фінансів, не буде прийнята, а відповідно - не почне діяти.

Найкращим інвестором є український народ

- Джордж Сорос закликав іноземців вкладати інвестиції в Україну. Це допоможе?

- Так, це хороша новина і позитивний сигнал для економіки України. Але потрібно розуміти: іноземні інвестори – це не благодійні фонди, які відразу відгукнуться на заклик пана Сороса. В інвестора є чітка ціль – отримати прибуток. Звичайно, після заяви пана Сороса дехто замислиться, хтось, можливо, навіть зробить певні кроки. Але для того, аби сюди прийшли інвестори, потрібні не заяви, а стабільна макроекономічна ситуація, значно нижчі темпи інфляції і зменшення фінансових ризиків.

- А чи є перспектива залучити внутрішнього інвестора?

- Звичайно. Економісти давно довели, що найкращим інвестором є народ. І тому першочергове завдання уряду я вбачаю у створенні таких умов, щоб громадяни країни більше заощаджували, більше споживали, а відтак – їхні гроші через фінансові ринки повертатимуться у реальний сектор економіки. У такий спосіб запрацює економіка всієї держави. Тому ключовими для розвитку справді є державні інвестиції, інвестиції підприємств і окремих громадян.

Принагідно, повернуся до того варіанту Податкової реформи, яку нам нині нав’язують. На мою думку, «усе по 20» (для усіх податків в Україні пропонують єдину ставку – 20% - прим.) - не найкращий варіант. До речі, радником нинішнього міністра фінансів є відомий економіст Артур Лафер. І в одному із останніх інтерв’ю він «розгромив» пропозицію Мінфіну. Слава Богу, Національна Рада із питань реформ не підтримала запропонований проект Податкової реформи. Точніше – підтримала із певними поправками. Будемо надіятися, що в тій редакції, яку запропонував Мінфін, реформу таки не ухвалять.

- Чи є у ній хоч якийсь позитив? Адже підприємці, які вже вийшли протести, нічого доброго в реформі не помітили.

- Я сам довго намагався знайти «плюси» у тій реформі. Виявив лише один – абсолютна оригінальність. Тому що Податкової реформи «усе по 20» немає в жодній європейській країні, а також - у жодній розвиненій країні світу. У що виллється така оригінальність для платників податків? Спрогнозувати це зараз важко.

Є ще один цікавий момент. Я підозрюю, що Мінфін, завдяки своїй пропозиції, хоче вивести з «тіні» приховані доходи дуже крупного бізнесу. Адже, хоча у проекті передбачали незначне – із 18 до 20% - зростання ставки податку на прибуток, проте паралельно запропонували значне зниження – на 21% - нарахувань на фонд оплати праці. Тобто вже не довелося б платити 41% єдиного соціального внеску. Можливо, це сигнал великим платникам податків: «Показуйте вищу легальну зарплату». Адже не секрет, що понад 60% економіки України нині перебуває у «тіні».

У ставленні до інших груп платників податків, навіть до пенсіонерів, я жодних «позитивів» в авторів реформи не помітив. Чого варте хоча б зростання ставки податку на додану вартість (ПДВ) на ліки - із 7 до 20%. Цю статтю в дію просто не можна вводити.

Віра ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Фото – із відкритих джерел