Вже майже рік волонтери тернопільського Логістичного центру допомоги бійцям АТО беззмінно надають допомогу 44 артилерійській бригаді.

За цей час доброчинці переправили на Схід бійцям АТО чималі обсяги народної допомоги, розповідає один з волонтерів Логістичного центру Назарій Хамуляк. Зокрема, кілька автомобілів, сотні одиниць засобів захисту та військової амуніції, тепловізори, спальники, тонни продуктів, одягу та взуття, сотні пічок-«буржуйок», десятки ящиків з медикаментами тощо.

«З фронту додому»

Але з артилеристами 44-ої тернопільських волонтерів поєднують особливі стосунки. Крім активної допомоги фронту, працівники зазначеного центру в рамках проекту «З фронту додому» багато роблять для облаштування території та приміщень військової частини. Адже умови служби та відпочинку військовослужбовців у місці постійної дислокації також мають бути належними.

- Ми віднайшли працюючу формулу взаємодії «військова частина – місцеві волонтери». Відтак якщо раніше ми забезпечували безпосередньо бійців, то тепер також співпрацюємо з керівництвом та службами забезпечення бригади, - пояснює Назарій.

Так, ще восени 2014 року завдяки місцевим доброчинцям у частині був проведений ремонт лазні. Задля цього тернопільські підприємці надали плитку, сантехніку, будматеріали, труби, дзеркала, меблі тощо. Віднайшлася й бригада майстрів, які цю плитку поклали у душових кімнатах. При цьому не було витрачено ані копійки пожертвуваних громадянами грошей – лише спонсорська допомога підприємців матеріальними засобами.

Пізніше волонтери Логістичного центру допомагали робити ремонти у занедбаних після розформування колишньої 11 бригади кабінетах штабу, облаштовували клуб частини, футбольне поле, надали допомогу у перекритті дахів в автопарку, ремонті авто тощо. А ще придбали для частини тенісні столи, оргтехніку, канцтовари, мотокоси, бензинові генератори, пожежні костюми і ще багато чого іншого. Наразі тернопільські доброчинці також допомагають облаштувати майданчик під пам’ятник загиблим військовослужбовцям бригади, який буде встановлено перед штабом частини.

Серед майбутніх волонтерських проектів Назарій називає обладнання сучасними медійними засобами пересувного автоклубу, що має істотно покращити інформаційно-пропагандистське забезпечення та культурно-виховну роботу серед артилеристів у зоні проведення АТО. Бачать волонтери й потребу для автопарку частини у стаціонарному ремонтному автомобільному боксі та автомийці. А ще працівники Логістичного центру вказують на необхідність мати у бригаді власну стаціонарну пральню, адже завдяки логістиці, яка дісталася частині ще з радянських часів білизну на прання доводиться возити в сусідню область.

Багатоформатне доброчинство

Варто відзначити й те, що волонтерська опіка частини не обмежується лише матеріальною підтримкою. Організація екскурсій, культпоходи особового складу в кіно та музей, виступи в частині художніх колективів, лекції та спілкування з психологами – до всього цього також долучилися небайдужі тернополяни. Сюди ж слід додати ще й дві чудові волонтерські акції, які пройшли у Тернополі за безпосередньої участі воїнів-артилеристів – фестиваль «Файне місто», який відбувся 4-8 липня на території місцевого аеропорту, та «Вуличний ринок», проведений з нагоди Дня міста з 28 по 30 серпня.

Загалом, визнає Назарій Хамуляк, від простого постачання воїнам необхідного спорядження він та його колеги зрештою перейшли до роботи одразу в кількох форматах. Поряд з реалізацією проекту «З фронту додому» та поїздками на фронт значне місце у волонтерській роботі займає спілкування. Тож аби зайвий раз не відволікати працівників трьох діючих у місті складів центру, які працюють у дві зміни, було створено колл-центр.

До речі, каже Назарій, волонтерам доводиться бути ще й трохи психологами, адже люди, з якими вони мають справу, бувають різні. Є, наприклад, і такі, які починають розмову з вимог чи навіть звинувачень, не усвідомлюючи того, що волонтери роблять свою справу добровільно, витрачають свій час та енергію без жодних компенсацій чи винагород, а отже насправді нікому нічим не зобов’язані. Але таких людей волонтери терпляче вислуховують, не втрачаючи ввічливості та витримки.

Неодноразово склади Логістичного центру перевірялися контролюючими органами, але жодних «незручних» запитань тернопільські волонтери не бояться, адже за кожну отриману і витрачену копійку можуть відзвітувати. Облік на складах ведеться на високому рівні, усі речі приймаються та передаються по актах. До того ж тут користуються спеціально розробленою комп’ютерною програмою, яка також допомагає боротися з любителями взяти у волонтерів «зайвий» комплект одягу чи взуття «про запас».

А ще тернопільські доброчинці займаються допомогою пораненим бійцям, зокрема організовують їх лікування за кордоном, відправляють на безкоштовну реабілітацію в Карпати. Тим, хто повернувся із зони проведення АТО, забезпечують кваліфіковану психологічну допомогу. Крім того допомагають вимушеним переселенцям зі сходу країни, зокрема, у вирішенні юридичних питань, пошуку житла, забезпеченні одягом та харчуванням. Не залишають поза увагою й дитячі будинки та медичні заклади, які знаходяться в зоні АТО – їм привозять медичне обладнання, медикаменти, постільну білизну, продукти, одяг тощо. Нарешті серед волонтерських проектів – партизанський вишкіл «Захисти свій дім», який передбачає поряд з фізичною підготовкою навчання бажаючих навикам користування зброєю та надання першої медичної допомоги.

Навколо «Ядра»

Організовують усе це громадські активісти  з семи громадських організацій – ГО «Всеукраїнське об’єднання Автомайдан», Громадський люстраційний комітет Тернополя, ГО «Майдан Тернопіль», ГС «Рада бізнесу Тернопілля», ТГФОГП «Самооборона Тернопільщини», ТОГО «Тернопільські підсумки», ГО «Тернопільська правозахисна група». Ідея максимальної допомоги захисникам України спонукала їх об’єдналися у громаду під назвою «Ядро». Найактивнішим діячами цієї організації стали Христина Феціца, Любов Вовк, Тарас Герман, Юрій Кулик, Тарас Білан, Уляна Шевченко, Андрій Заєць, Іван Кривенький, Микола Більчук та інші. Водночас до благородної справи волонтерства долучаються чимало людей доброї волі, різних за віком та професією – студентів, школярів, пенсіонерів, навіть маленьких дітей, які тішать серця наших героїв своїми листами та малюнками.

Сьогодні ми вже цілком звикли до того, що існує таке явище, як українське волонтерство – масштабний, масовий рух людських душ у намаганні всіма силами і засобами захистити Україну, урятувати її від руйнації як цілісну і незалежну державу. Попри те, що аналогів цьому явищу не було під час жодної з війн, які були раніше.

Слово «волонтер» у його теперішньому значенні міцно увійшло і в мову і в національну самосвідомість. І стало звичним. Але колись, коли закінчиться війна і ми переможемо, а ми обов’язково переможемо – завдяки любові і жертовності кращої частини нашої нації, – ми усвідомимо, що ця перемога не була б можливою без другого фронту – фронту забезпечення відкритого українськими волонтерами. І поряд зі словами «Слава героям!» додаватимемо: «Слава нашим волонтерам!».

Олександр Севастьянов,

прес-офіцер військової частини польова пошта В1428