Є в Тернополі біля гуртожитку на Живова, 1 спортивний майданчик. Це чотирикутна засфальтована ділянка обгороджена високою дірявою сіткою. Можливо колись там були ворота і розмітка, але ми їх вже не застали. Натомість замість воріт використовували, як і зараз це роблять напевно, стовпи, за які тримається сітка. На тому майданчику з друзями ми проводили цілі багатогодинні післяобіддя впродовж п’яти років життя в Тернополі, повідомляє Погляд.

З нашої кімнати-четвірки троє фанатично любили футбол. Тому більшість вільного часу ми на тому майданчику ганяли з: друзями, знайомими, місцевими, арабами з сусіднього гуртожитку. Восени, взимку і навесні. В зимі в кеди постійно набивався сніг, але кого це зупиняло. Одного разу ми спустилися бігати десь біля опівночі, п’яними. Світла з вікон нижніх поверхів було замало, та й ноги не слухалися зовсім. Десь п’ять хвилин ми тішилися і по-дурному пересувалися по полю, а потім Олег сказав, що йде, але зараз прийде. Я лишився з Колею і до нас підійшли знайомитися якісь дівчата. Але нічого з ними не вийшло, бо вони не вміли грати футбол.

Інколи біля гуртожитку відбувалися міжнаціональні баталії. Поруч жили студенти медичного університету з країн Африки і також приходили побігати. То були запеклі, але максимально коректні ігри. Ніби після перегляду ролику від УЄФА про повагу. Всі всіх плескали по плечу і бігли піднімати, коли хтось падав. Хоча ми всіх іноземців без розбору називали арабами. І був серед арабів Бджоль — так його прозвали методом звуковідтворення від його справжнього імені. Тим більше, що він часто був у жовто-чорній смугастій футболці. Свої Бджоля любили за техніку в роботі з м’ячем, а чужі за недбальство у роботі з м’ячем. І всі разом за гумор і веселий настрій. Якогось вересня серед арабів Бджоля не виявилося. І більше його ніхто не бачив. Хлопець вивчився і поїхав собі домів. А ми його ще потім довго згадували.

Кожного разу, коли приїжджаю в Тернопіль і їду повз будівлю гуртожитку на Живова, 1, то бачу цей майданчик і в середині щось гріє. Це був безвідповідальний, але прекрасний час.

Володимир Молодій.