Допоки ми з нетерпінням чекаємо на херсонські кавуни, жителі Чортківщини смакують скородинськими. Їх уже п’ятнадцять років успішно вирощує місцевий господар Михайло Кузів. Про це пише «Сільський господар плюс».

Солодкі, стиглі, ваговиті

У довколишніх селах Михайло Степанович завжди бажаний гість – бо ж ніколи не приїжджає з порожніми руками. Його смугасті велетні у великому попиті й на ринку в Чорткові. Тільки-но починається кавуновий сезон, усі чекають Михайла Кузіва. «Солодкі, стиглі, пружні, а які соковиті!» – так відгукуються про скородинські ягоди. А ще вони досить ваговиті. Зазвичай мають п’ять-шість кілограмів. Найбільший заважив дванадцять з половиною.

Кавунову справу Михайло Степанович розпочинав п’ятнадцять років тому на чотирьох сотих. Садив, як кажуть, для себе. Згодом добірний врожай спонукав збільшити площу втричі. Нині ж під смугасті ягоди господар виділив двадцять сотих.

З самого початку я був упевнений у врожайності кавунів, адже у Скородинцях ця культура не була новинкою, – розповідає Михайло Степанович. – Колись кавуни вирощували у нашому колгоспі. Тоді вони займали тридцять гектарів. Поле було неподалік від Серета. Пригадую, як восьмирічним хлопцем разом із товаришами пасли худобу і перепливали через річку, щоби поласувати смугастими ягодами. Понад шість десятиліть минуло відтоді, а їхній смак я й досі пам’ятаю. Хоча, скажу чесно, теперішні мої кавуни майже відрізняються від тамтешніх – такі ж соковиті і солодкі. Думаю, це залежить від кліматичних умов і ґрунтів. Дочка на Бучаччині також садить кавуни, але вони у неї не такі солодкі, як мої. Я вже й насіння їй своє не раз давав, але все одно не той смак.

Жодних міндобрив, лише органіка!

Пан Михайло каже, що кавуни дуже люблять сонце і воду. Тому старається садити їх, коли минуть весняні приморозки. Однак якогось року хоч і посадив наприкінці травня, та вночі температура опустилася нижче нуля і всі рослини змерзли. Довелося пересаджувати. Насіння все зійшло, але ягоди вродили невеликі за розміром.

Також Михайло Степанович радить обов’язково подбати про полив. Оскільки його кавуни займають більшу площу, то він робить уздовж поля борозни, привозить трактором воду і заповнює нею рівчаки.

Ви гадаєте, чому на Херсонщині такі великі і солодкі кавуни? Бо вони близько до води і добре вигріті на сонці, – каже пан Михайло. – У цієї культури  дуже потужна коренева система. Коріння проникає глибоко в середину ґрунту, щоби насититися вологою.

Ще одна порада від Михайла Кузіва – постійно очищати ділянку від бур’янів, кожні чотири роки змінювати локацію садіння і, звичайно, дбати про підгодівлю рослин.

У мене є правило: жодних мінеральних добрив. Лише органічні! – наголошує чоловік. – Ніякого обприскування хімічними чи біологічними препаратами. Мої смугасті ягоди – екологічно чисті!

Херсонські пращури

На своєму полі Михайло Кузів вирощує три сорти кавунів. Їхніх назв він не знає. Але достеменно відає, що пращури його смугастих улюбленців родом із Херсонщини.

Коли я тільки взявся за цю справу, то перше насіння вибирав із херсонських кавунів, які привозили у Скородинці, – пригадує господар. – Потім уже заготовляв із своїх найсолодших плодів. Тепер мої кавуни всі солодкі, то насінням не перебираю.

Зазвичай ягоди Михайла Кузіва достигають у першій декаді серпня. Цього року сезон відтермінувався майже на місяць. Тому покупці так зраділи, коли побачили на прилавках чортківського ринку скородинські кавуни. «Херсонські у тимчасовій окупації. Невже будемо цього року взагалі без кавунів?» – непокоїлися люди.

Добрий приклад для земляків

Михайло Кузів залюбки пригощає усіх своїми ягодами. У селі, крім нього, чомусь ніхто не береться за цю справу. Хоча Михайло Степанович із задоволенням поділився б і насінням, і знаннями. Він зовсім не переживає через конкуренцію.

Колись Скородинці славилися цибулею, – пригадує чоловік. – Її вирощувала кожна родина. Продавали на базарі у Чорткові і в сусідніх селах. Усім вистачало покупців. Тепер цибулю садять лише для власних потреб. Але кавунову справу я теж розпочинав, як кажуть, для себе. Тому хотілося б, щоби земляки перейняли мій досвід і в майбутньому наші Скородинці отримали славу кавунового краю.

Марія БЕЗКОРОВАЙНА

Фото з архіву Чортківської міської ради