«Коли пошила першу іграшку, то зрозуміла, що це заняття мені до душі, у ньому я знайшла себе. А те, що мої вироби подобаються іншим і приносять їм радість, додає мені наснаги», — каже Лілія Фурсик із Кременця.

Іграшки у неї різноманітні — це і традиційні ляльки-мотанки, і сучасні зайчики, котики, сови та лялечки. 

Перед тим, як виготовляти іграшки, Лілія Фурсик уже мала чималий досвід у рукоділлі — навчалась у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії, опанувала вишивку, роботу з бісером, макраме. Три роки тому почала вести гурток із виготовлення іграшок і сувенірів у Кременецькому центрі дитячої творчості, тоді зацікавилась й захопилась іграшками. 

— Так почалось моє хобі, котре перетворилось у бізнес, — розповідає пані Лілія. — Коли шию іграшки, то повертаюсь в дитинство, і хочеться, аби ці позитивні емоції відчули й інші. Тому обираю тканини, приємні на дотик і ніжних кольорів — дуже люблю рожево-фіолетову гаму. А ось із темними барвами мені не комфортно. 

facebook_1587039052677_6656524246799560087

facebook_1587039081380_6656524367189815577

Лілія Фурсик створює іграшки не тільки для дітей. Рукотвори замовляють і дорослі — приміром, на весілля, дні народження, інші пам’ятні події. Часто майстриню просять надати іграшці зовнішньої схожості з людиною. Цю схожість передає через відповідні одяг, зачіску, деталі. 

Для того, аби створити одяг, потрібні специфічні уміння шиття та конструювання. Каже, коли тільки починала виготовляти іграшки, то й не думала, що буде так багато нюансів. 

— Приміром, у певних місцях по краях слід робити відступи — так буде легше наповнити, деякі дрібні деталі треба проклеювати — матимуть охайніший вигляд, — провадить мову далі співрозмовниця. — Складно виготовляти взуття. Сама створюю його, коли роблю ляльку, схожу на людину, коли ж готую серію ляльок, то замовляю взуття у майстринь, котрі спеціалізуються на виготовленні цих деталей. До речі взуття — один із ключових елементів ляльки, адже це її точка опори. Взагалі найскладніше — зробити так, аби іграшка не падала. Саме це найчастіше не вдається початківцям. Для того, щоби правильно відцентрувати виріб, потрібний досвід і практика.

facebook_1587039140636_6656524615729054633

Виготовляє моя майстриня й традиційні українські ляльки-мотанки. Серед них — оберегові та сувенірні.

— Оберегова лялька-мотанка створюється з певною метою, для її виготовлення не використовують ножиці, голки чи інші колючі й ріжучі предмети, найкраще використовувати тільки натуральне полотно та інші природні матеріали. Зрештою, сувенірні ляльки-мотанки теж намагаюсь виготовляти таким способом, але тут можна дозволити собі більше свободи у творчості, — пояснює пані Лілія. — Часто одяг ляльок-мотанок оздоблю вишитими елементами. Приміром, для бабусь з гонором. Цю сувенірну ляльку-мотанку свекруха дарує невістці. У таких лялечок зазвичай є щось у руках і вони натякають, аби невістка була працьовитою.

facebook_1587039126495_6656524556415740531

Один із улюблених видів оберегових ляльок-мотанок співрозмовниці — лялька-благополучниця. Її мотають для злагоди та добробуту родини, всередину кладуть монетку. Ця лялька невелика, її легко створити, тому на її прикладі Лілія Фурсик часто вчить виготовляти ляльку-мотанку. А ось першою лялькою-мотанкою моєї співрозмовниці була берегиня, її зберігає донині.

Зараз майстриня працює вдома. Попри труднощі, у карантину є й плюси — син допоміг створити ютуб-канал, куди Лілія Фурсик уже завантажила перші відео із майстер-класами.

Інна Шимановська

Фото надані Лілією Фурсик