Знаєте, чому сон необхідна складова навчання? А чому мозок погано сприймає багатозначні цифри? А як вважаєте, мозок дітей — то чиста дошка? Про це та багато іншого поговорила із тернопільською перекладачкою Юлією Костюк. Вона переклала з англійської «Таємне життя розуму» аргентинського нейробиолога, котрий понад два десятки років досліджує роботу людського мозку Маріано Сіґмана, а зовсім недавно — «Як ми вчимося» французького нейробіолога, котрий спеціалізується на дослідженні обробки числових і текстових даних мозком людини Станісласа Деана. 

— Розкажіть, чому вирішили знову взятися за нон-фікшн? 

— Як не дивно, вирішальну роль відіграла пандемія. Якщо раніше цікавість до науки можна було втамувати на живих подіях у Центрі науки Тернополя та лекторіях 15×4, то на карантині залишилося тільки зачинитися вдома з перекладом. Тим більше між «Таємним життям розуму» і «Як ми вчимося» я переклала кілька художніх книжок, і встигла заскучати за нонфікшном. А ще випала нагода попрацювати з новим українським видавництвом «Лабораторія» — тому погодилася практично миттєво.

— Як на цей переклад вплинув досвід роботи над «Таємним життям розуму»? 

— Перш за все, без нього «Як ми вчимося» мені навряд чи довірили б. Робота над «Таємним життям» дала базу для розуміння нейронауки, словничок термінології та досвід роботи з науково-популярним текстом. Не скажу, що було зовсім легко — довелося розбиратися у свіжих дослідженнях і нових галузях, наприклад, машинному навчанні, однак цього разу я вже уявляла, що мене очікує.

— До речі, цікаво, як співвідносилася інформація у цих виданнях — чи були місця, котрі перегукувалися, чи, можливо, показували різний підхід? 

— Виявилося, що Маріано Сіґман з 2003 по 2007 рік працював у паризькій лабораторії Станісласа Деана. Учені мають понад два десятки спільних публікацій і до сьогодні співпрацюють. Тому, звичайно, у книжках можна знайти паралелі. Обидва автори пояснюють, що мозок немовляти — не чиста дошка: діти від народження мають чуття чисел, мовний інстинкт, інтуїтивне розуміння ймовірностей... Проте видання дуже різняться фокусом. Якщо Маріано Сіґман розповідає про роботу мозку з точки зору нашої повсякденної поведінки та ухвалення рішень, то Станіслас Деан зосереджує увагу на навчанні та заходить у цю тему, протиставляючи людський мозок комп’ютерним алгоритмам. А ще «Як ми вчимося» розповідає, як формується мозок плода під час вагітності, як нові вміння знаходять свою «нейронну нішу» і які чотири функції дали людству безпрецедентний талант до навчання. 

— В анотації «Як ми вчимося» йдеться, що у книжці пояснено, як поліпшити пам’ять. Які поради ви застосовуєте? 

— У будь-якій незрозумілій ситуації лягаю спати (сміється — А. З.). Станіслас Деан виокремлює чотири стовпи, на яких тримається навчання. Останній — консолідація, яка відбувається уві сні. Мозок автоматизує та перекомбіновує знання і навички, отримані вдень. Ви ж клали на ніч під подушку конспекти або книжки з віршами, щоби вивчити їх? Так от, це не магія. У книжці багато цікавих порад, але якщо не забезпечити собі повноцінний та високоякісний сон, вони працюватимуть поганенько.

IMG_20190928_130914

— Крім того, у виданні йдеться про нейропластичність, особливості формування свідомості, рамки штучного інтелекту. Всі ці теми зараз особливо популярні, їм присвячено чимало досліджень. Що було для вас найнеочікуваніше? 

— Найнеочікуваніше — те, як погано в машин із абстрагуванням і перенесенням досвіду на нові завдання. Наприклад, кілька років тому програма AlphaGo, розроблена Google, навчилася грати у настільну гру Го, де не можливо прорахувати всі ходи наперед. Ця програма перемагає будь-якого чемпіона на полі 19 × 19, але узагальнити свої вміння не здатна і стає безпорадна на полі 15 × 15. А от люди без проблем комбінують навички, застосовують їх у нових сферах і діляться своїми знаннями з іншими. 

— Загалом — що найскладніше у перекладі хоч і популярної, проте наукової літератури? 

— Переконатися, що все правильно переклала й ніде не погрішила проти наукової точності. На щастя, серед моїх друзів і знайомих безліч спеціалістів із різних сфер, до яких можна напроситись на консультацію. Дуже їм за це вдячна.

— Як із термінологією — чи в українській науковій лексиці є вироблений апарат для нейро- й когнітивної науки? 

— Звичайно, є. Як і в будь-якій сфері, що динамічно розвивається, у нейронауці й когнітивістиці постійно з’являються нові терміни, але знайти для них українські відповідники не проблема.

— Цікаво, як ці книжки, вплинули на організацію вашої роботи й навчання? 

— «Як ми вчимося» буде особливо корисна для педагогів. Станіслас Деан пояснює, як брати максимум від чотирьох стовпів навчання, і критично розглядає елементи освітнього процесу, які для нас абсолютно звичні. Зокрема, підкреслює, що оцінки в щоденнику не дають учневі жодної інформації про те, що він робить добре, а над чим ще варто попрацювати, і легко перетворюються на інструмент покарання та знеохочення. Тож коли мені доводиться виступати у ролі викладача, я намагаюся давати швидкий та розгорнутий зворотний зв’язок. 

— Як відрізняється фокусування, коли ви читаєте як перекладачка, і коли як проста читачка? 

— Ой, це абсолютно різні процеси. Як проста читачка я впускаю автора у свою голову, а тому маю більше свободи: слухати чи не слухати, полемізувати, інтерпретувати. Як перекладачка навпаки — намагаюся проникнути в голову автора, щоби зрозуміти його наміри й інтонації та якнайточніше передати їх українською.

— І наостанок. Розкажіть про поради чи відкриття, котрі виявилися корисними для вас як перекладачки. 

— У перекладачів часто бувають проблеми з перекладом великих чисел, до того ж ці помилки виникають на рівному місці. Завдяки «Як ми навчаємося» я зрозуміла причину. Людський мозок відчуває різницю між одиницею та двійкою набагато гостріше, ніж між мільйоном і мільярдом. Тому тепер не докоряю собі, а окремо перевіряю числа перед здачею перекладу (сміється — А. З.)

Анна Золотнюк

Фото надала Юлія Костюк