Ірина Максимів про святкування дня св.Миколая в довоєнному Тернополі (відео)
Нам, переважно, святий Миколай під подушку нічого не приносив, бо дарувалося такі подарунки, що їх клали біля ліжка. Наші батьки мали можливість.. були дуже гарні забавки.
Само собою, що дарували яблучка і горішки. Але крім того гуляй-ногу, ровер, візочок для ляльки, різні дитячі настільні ігри, м'ячик та ін. Гуляй-нога та ровер, то були на дутих колесах. Такого в Тернополі тоді ше ніхто не мав, які вуйцьо (Володимир Іваницький) привіз зі Львова. Тато спочатку тримав його в готелі (Шевченка,23), а потім додому приніс. Батьки казали, що святий Миколай був добрим і помагав бідним. Тато з мамою ходили в сиротинець (захоронка на Острозького,20), де допомагали дітям. Переважно всі міщани, хто мав по сусідству бідних людей, то все підтримувалося. До прикладу..наші сусіди Литвини на Нижчій Подільській (Танцорова), то там була біда (купа дітей). Колись все інакше було. Тепер багаті - то друга каста, яка бідного знати не хоче, пише spogadproternopil.
[embed]https://youtu.be/Z1o0B5S6VPE[/embed] [embed]https://youtu.be/V_LfpofGnD8[/embed]Переважно, святкування дня святого Миколая, то все на себе брала захоронка (Острозького,20 - український сиротинець-дитсадок).
Діти робили репетиції, вчилися, віршики розказували і танцювали. Я була головний ангелик.
ЗЛІВА НАПРАВО: 5. Русалка (Соня) 7. Іринка Саїк (Максимів)
Там по сусідству були старші дівчатка, які вміли то зробити. Тато домовився з ними і вони пошили мені суконку і робили крила із правдивого пір'я. Крила натуральної величини.
Наша бабця везла то пір'я з Березовиці. Туся, Зоня і ше одна дівчина..то вони вже мали по 18 років. Нас навчили і ми вели весь той святковий захід. Священник..санки спеціальні величезні. Тому, хто був чемний, то святий Миколай давав подарунки, а хто нечемний, то чортик давав різку. Батьки напередодні купували подарунки і вставляло карточку, писалося кому то. В Міщанському братстві (Острозького,11) була спеціальна людина, яка то все реєструвала та складала. Весь той захід проходив у залі сучасної філармонії. В дитинстві я мала «золоте» волосся. Ті санки, повні подарунків, везла першою. Потім отець казав вітальне слово і дарував то все дитині. А чорт був дуже натуральним. Мав роги. хвіст закручений і був весь у ланцюгах. Діти його дуже боялися, бо роздавав нечемним різки. По завершенні святий Миколай казав, що йому Бог з неба підказав, щоб не був таким жорстокий до тих, хто був нечемних. Казав що їм теж треба подарунки дати. Після того вивозилися сани.