Іван Байдак – молодий письменник, поет, журналіст, перекладач, автор одного з найбільших україномовних блогів. В свої 25 років Іван є однією з найперспективніших та найяскравіших постатей серед письменників молодого покоління.

Дебютна книга автора «Особисто я особисто тобі» стала справжнім бестселером ,  багато місяців не покидаючи ТОПи книгарень. Друга збірка письменника «Рольові ігри», також отримала купу схвальних відгуків, як від критиків, так і від звичайних читачів, що остаточно закріпило його успіх.  Окрім того, Іван Байдак, разом із Романом Штігером, Марком Лівіним та Юрієм Матевощуком  є учасниками  мистецького угрупування  «Люди погоди». В квітні вийшла їх однойменна  поетична збірка. Твори Івана відрізняються тонким психологізмом, динамічним сюжетом та оригінальним стилем написання.

 Нещодавно письменник відвідав Вінницю із презентаціє своєї нової збірки «FullPackage». У цій книзі під однією обкладинкою зібрані усі твори автора , в тому числі й абсолютно нові оповідання. Нам вдалося відверто поговорити з Іваном про його майбутні плани,про захоплення психологією та про роль промоції у творчості письменника.

- За освітою ви філолог, але тим не менш ваші твори сповнені глибокого психологізму. Чи не заважає вам брак освіти писати про  людські стосунки? І звідки взагалі у вас з’явилось захоплення психологією?

- Я не вважаю, що психологічна освіта – це обов’язковий атрибут для написання книг про стосунки. Значно важливішу роль в цьому плані грає  середовище, в якому ти знаходишся, і здатність помічати особливості поведінки оточуючих тебе людей.   Під час мого навчання в університеті - це середовище було переважно жіночім.  І ще тоді я почав помічати деякі особливості  у поведінці слабкої статі,  і в  мене виникли перші думки, які можна було розглядати у психологічному контексті.  Саме тому мій перший роман був спрямований на жіночу публіку. А щодо захоплення психологією, то воно в мене давно.  По-перше я  люблю читати інтелектуальну прозу, таку як пишу сам.  Я вважаю, що тільки такі книги дають харч для мозку. Звичайно, я поважаю і авторів-белетристів,  але, на мою думку, вони пишуть «розважаловку», яка читається і забувається, зовсім не розширюючи твій кругозір. По-друге, я дуже цікавлюсь астрологією, знаками Зодіаку , значенням імені та датою народження, і іншими подібними речами .  Мої хобі зараз стали мені у пригоді не тільки у літературній діяльності, але й в моїй основній роботі. Я працюю рекрутером , тобто наймаю людей на роботу.  На цій посаді мені буквально потрібно «читати» людей, розуміти чи готові вони морально до цією роботи.

- А чи зважаєте ви на знаки Зодіаку, під час прийому людей на роботу?

- Так.  Безперечно, я дивлюсь  і на досвід роботи,  і на професійні якості, але знаки Зодіаку грають не менш важливу роль.  Наприклад, я ніколи не візьму Лева на якусь рутинну роботу, адже вони дуже самозакохані та  амбітні, і не будуть добре її виконувати. Овнів я б взагалі не брав на роботу, бо вони неймовірно вперті, їх неможливо в чомусь переконати. А риби найкраще підходять для роботи з людьми, це найчутливіший  знак, який добре розбирається в людях. Я сам риба, і є підтвердженням тому.

- Ви один з небагатьох сучасних українських  письменників, які після виходу роману ще й активно займаються його промоцією. Окрім вже звичних для  вітчизняного літературного процесу турів із презентаціями,  ви маєте десятитисячний паблік «Вконтакті», де ви активно спілкуєтесь з фанатами. Як ви вважаєте, як сильно допомогла вам набрати  велику популярність така активна інтернет-піар-компанія?

- Паблік  дійсно дуже допоміг мені в рекламі книги.  Сьогодні всі ми буквально тероризовані інформацією. Заходячи в соціальні мережі, ми відразу бачимо стрічку новин, створюючи свій паблік я на це і розраховував.  На той час літературні спільноти, ще не були так поширені, як зараз і тому це спрацювало. Якщо б хтось сьогодні намагався стати популярним таким самим чином, то в нього нічого б не вийшло, довелось би вигадувати щось нове. Зараз паблік також мені дуже допомагає, але вже іншим чином.  У всіх письменників часто виникають думки, якими є потреба поділитись. Але не завжди про це можна написати в книзі. В такому випадку цю думку можна оформити у вигляді посту і поширити серед своїх підписників, тим самим заспокоїти  своє письменницьке сумління.

- До кожної своєї книги ви  робите бук трейлер, також займаєтесь відео-поезією. Візуалізація це дуже нетипово для української літератури.  Але, тим не менш, ваші відео набирають багато переглядів.  Яку саме роль грає візуалізація у вашій творчості?

- Відео-поезія виглядає дуже  цікаво та ефектно.  Мої  відео-поезії з’явилися, завдяки молодим операторам, які хотіли  показати свої роботи світу. Я на той час був вже доволі популярним, а вони хотіли якось заявити про себе. Так і народився наш творчий симбіоз. Далі я навряд чи буду продовжувати роботу в цьому напрямку. Оскільки, я людина, яка любить стабільність. Я волію працювати тільки з перевіреними людьми.   А оператори, які раніше знімали відео-поезію, зараз цим не займаються.  Щодо бук трейлерів, то вони однозначно будуть ще . Це дуже гарний хід для реклами книги, і мені самому вони дуже подобаються.

- Зважаючи на таку велику активність у соціальних мережах, чи не набридають вам шанувальники своїми пустими повідомленнями?

- Так, у мене зараз «Вконтакті» висить вісімсот непрочитаних повідомлень. Переважно від дівчат. Якщо так і далі піде, то мені доведеться наймати спеціального менеджера, який би їм відписував (сміється).

- В одному зі своїх постів в Інтернеті ви писали, що маєте кардинально різні погляди на літературу з вашим другом та колегою Марком Лівіним. Але не зважаючи на це, ви дуже плідно співпрацюєте з ним в рамках проекту «Люди погоди». Як вам  вдається знаходити творчий консенсус,  маючи різні погляди у таких фундаментальних для вас речах?

- Марк, в першу чергу, хороший хлопець, а вже потім письменник. Коли ми з ним не зачіпаємо тему літератури, то ми чудово спілкуємось. Автори  взагалі люди дуже самозакохані, вони вважають свою точку зору єдино правильною. Саме тому ми намагаємось не чіпати спірних тем. Можливо, наша співпраця і є плідною, тому-що наша творчість дуже різна.  А як відомо, протилежності притягуються, а в наслідок цього утворюється щось  незвичне та нове.

- А як у вас складаються відносини з іншим «людьми погоди»?  Хто з вас був ініціатором створення цього проекту?

- Я не хочу розказувати про історію створення нашого творчого квартету. Для мене це занадто інтимна та особиста тема. Але можу сказати, що всі ми є добрими друзями. Найтісніше я спілкуюсь з Юрієм Матевощуком . Окрім того, що він співавтор збірки «Люди  погоди» , Юрій ще й мій менеджер та видавець.  Про Романа Штінгера, ще одного співавтора,  можна сказати, що це дуже закрита людина, але ми все одно знаходимо з ним спільну мову. На жаль, останнім часом  ми дуже рідко бачимось.  Наше спілкування обмежується перепискою в соціальних мережах та поодинокими зустрічами на фестивалях. Тим паче,  ми навряд чи будемо ще співпрацювати в майбутньому. Я вже не зацікавлений в будь-якому співавторстві,  адже здатний самостійно подати  власний матеріал.

- Ви дебютували  відразу з романом, потім перейшли до написання малої прози, і тільки цьогоріч світ побачив ваші верлібри у збірці «Люди погоди». Чому ваш творчий шлях був саме таким, адже зазвичай   відбувається навпаки?

-Це зовсім не пов’язано з якимось творчими аспектами. Я пишу верлібри через банальний брак часу.  Для створення повноцінної  новели мені потрібно два-три абсолютно вільних дня. Спочатку я будую загальну структуру, а потім крок за кроком, дія за дією, починаю описувати все, що відбувається навколо неї. Це дуже кропітка праця. І коли в мене немає часу для повного занурення в творчий процес , я пишу верлібри.  Вони всі мають сюжетне забарвлення,  і потенційно могли б стати короткими новелами. Раніше в мене було багато часу для роботи з новелами. І тому верлібри я писав не дуже часто. Але тепер я багато працюю, тому і верлібри пишу частіше. Настільки, що я їх окремо видав.

- Над чим ви зараз працюєте?

- В травні вийде моя нова збірка верлібрів.  Вони вже написані зараз проходить редагування та малюються ілюстрації. Але верлібри для мене прохідний етап.  Я не покладаю на цю збірку великих надій, хіба що на зустрічах із шанувальниками буду виглядати солідніше, адже читатиму вірші з книги, а не з телефонна.  Моя основна робота – це написання нової прозової збірки. Туди ввійдуть вісім-десять оповідань, які будуть написані в одній формі, на відміну від моєї минулої збірки «Рольові ігри».

- Відомо, що зараз ви мешкаєте у Вроцлаві, де  працюєте над новою збіркою. Деякі письменники не можуть писати, знаходячись у іншомовному середовищі, адже в них немає контакту з мовою. Чи не виникало у вас такої проблеми?

- Польща - це таке саме україномовне середовище. Тридцять відсотків розмов, які ви чуєте на вулиці, звучать українською.  Там так багато українців, що мені їх іноді хочеться відправляти додому (сміється). Хоча іноді я  стикаюсь з подібними проблемами, наприклад, вживаю іншомовні слова.  Але я думаю, що за той час, поки я буду за кордоном, і поки писатиметься ця збірка, я не сильно забуду рідну мову. Як-не-як в мене за спиною філологічна освіта і багато прочитаних книг.

- Яким ти бачиш своє життя через двадцять років?

- Через двадцять років я буду жити десь в Каліфорнії або на сонячному березі Італії. Але я стовідсотково впевнений, що буду займатися літературою. Сподіваюсь, що буду цим  навіть заробляти собі на життя.  Література – це те, що мене найбільше захоплює, я нею живу.

Джерело: 20minut.ua