Тернополянці Марії Давиді було 22 роки, коли у червні 1986-го її з роботи скерували у Чорнобильську зону. Там жінка працювала кухаркою у їдальні й щодня годувала сотні ліквідаторів. Те, що побачила першим, в’їхавши у Чорнобиль, пам’ятає досі. 

Коли ми тільки-но під’їжджали, побачила вічнозелену сосну. Але тоді вона була не зеленою, а чорною. В цей момент в мене пішов мороз по шкірі, - пригадує жінка. 

Працювала поряд з реактором два місяці

На ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Марія Давида була двічі —  у червні та у вересні 1986 року. 

Чорнобиль за величиною приблизно як Тернопіль. Але тоді це місто було пустим. Лише бігали поодинокі домашні тварини, яких там залишили. Радіація дуже сильно вплинула на моє здоров’я. Я перенесла онкологію, маю проблеми з зором та багато інших. Лікарі мені говорили, що вже тричі вони мене дивом врятували, - розповідає жінка. 

Ліквідаторка Марія Давида працювала поряд з реактором два місяці 

14 грудня у День вшанування ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС Марія Давида, яка працювали поряд з реактором, прийшла до меморіального комплексу «Жертвам Чорнобильської катастрофи» у Тернополі, аби вшанувати всіх, кого торкнулася ця трагедія.

Сьогодні я прийшла віддати шану всім ліквідаторам, в тому числі й тим, яких вже немає разом з нами, — каже з болем у голосі тернополянка. 

Все відмивали від радіації

Вшанувати колег, які загинули під час ліквідації наслідків аварії або померли згодом від впливу радіації, прийшов тернополянин Роман Свізінський.

У червні 1986 року мене також відправили в Чорнобильську зону. Я тоді працював у Тернополі у пожежній охороні. Пам’ятаю як пішов на звичайну зміну. У той день додому я так і не повернувся, а вирушив у Чорнобиль, - пригадує чоловік.

Там пан Роман, якому на той час було 23 роки, займався дезактивацією всього, що несло радіаційний вплив. 

У Чорнобилі було дуже багато техніки, яку ми перемивали рідким каучуком. Знімали будь-які речі з балконів, мили стіни, дозиметром вимірювали радіацію. Ліс був рижим. Радіація була страшна, — пригадує чоловік. 

Належного захисту не було

Належного захисту від радіації тоді не було, кажуть ліквідатори. 

Ми були лише в масках. Дуже багато милися. Була спеціальна машина з польовою банею, аби відмитися від радіації.  Кочегар постійно нагрівав нам воду. Але одяг був той самий, просочений радіацією. Страшно було. Все це негативно вплинуло на моє здоров’я. На жаль, похвалитися в цьому плані не маю чим, - каже ліквідатор Василь Дячун. 

Ліквідатори ЧАЕС Василь Дячун та Роман Свізінський 

Від людей, які ліквідовували наслідки вибухів на ядерному реакторі, залежала безпека не лише України, але й цілого світу. Вшанувати їх до меморіального комплексу «Жертвам Чорнобильської катастрофи» у Тернополі 14 грудня прийшли священники, влада міста та десятки  небайдужих тернополян. На заході також нагородили подяками та цінними подарунками ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Читайте також: «Були завдання і безпосередньо на даху станції», - тернополянин про ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС (відео)

«Рівень радіації зашкалював за всіма показниками»: історія ліквідатора на ЧАЕС .

«Досі пам’ятаю присмак радіації в роті», - ліквідатор про події на ЧАЕС.

Фото авторки та з  фейсбук сторінки Тернопiльської ОВА