Художник-неовізантист Андрій Наконечний з села Урмань, що на Бережанщині, зараз мало кому відомий.

Його доля, як митця і художника була трагічна. Спочатку – блискавичний початок: життя та співпраця з видатними земляками у Кракові, потім – забуття, на яке він себе прирік по власній волі, щоб не бути репресованим. Художник-неовізантист Андрій Наконечний з села Урмань, що на Бережанщині, зараз мало кому відомий, окрім, звісно певного кола митців. Проте в далекий довоєнний період у Кракові сходила його зірка: активно у листах спілкувався з митрополитом Андреєм Шептицьким, був учасником українського мистецького гуртка “Зарево”.

У 1929–1933 рр. А. Наконечний студіював в школі проф. Альфреда Терлецького, яка діяла при Краківській Академії Красних Мистецтв.

- Андрій Наконечний народився на Бережанщині у доволі заможній сім’ї. Батьки всяко сприяли його творчості, але на жаль, він рано у дванадцятирічному віці залишився сиротою. Проте у нього був талант. Спочатку він навчався у сільського майстра. Вже згодом до нього почала звертатися активна молодь, він малював декорації для місцевого аматорського театру. Коли почалася Перша світова війна, Андрія беруть у військо, проте вже згодом його комісували, оскільки був непридатним за станом здоров’я. У Кракові він продовжує навчання та починає спілкуватися з художниками-земляками, – розповідає Віра Стецько, організатор виставки у Тернопільському краєзнавчому музеї.

У Кракові для художника з Тернопільщини розпочинається активна суспільна діяльність, він входить у гурток “Загрево”. Спілкується зі своїм земляком Богданом Лепким, знайомиться з Оленою Телігою. На замовлення Андрея Шептицького виконує копії фресок каплиці Чесного Христа у Вавелі — резиденції польських королів, виконану українськими майстрами 16 ст.

І тут почалася Друга світовова війна, німці входять на територію Польщі, розпочинається окупація. Андрій Наконечний переїжджає до Львова, вступає в лави Організацію українських націоналістів. Бере участь у проголошенні Української держави, яка проіснувала зовсім недовго. Щоб уникнути арештів художник тікає у своє рідне село, де одружується. На весіллі у нього, до речі була зв’язкова Романа Шухевича Галина Дидик.

- Після приходу радянської влади, – розповідає Віра Стецько, – щоб уникнути арештів, художник записує, що він закінчив всього чотири класи. Андрій Наконечний трудився в каменоломні, у лісовому господарстві, згодом малярем у Бережанському шляховому відділі, з яким незабаром переїхав до Тернополя. З 1973 року Андрій був прикутим до ліжка, помер він 1983 році, похований у Бережанах.

В Тернопільському обласному краєзнавчому музеї зараз діє його виставка. Картини, які весь час переховували у подвійній стіні стодоли в селі на Тернопільщині, син Андрія Наконечного передав для виставки, щоб пам’ять про видатну людину почала відновлюватись.

Джерело: Тернопільська Липа.

Фото автора.