Коли дверні ручки оживають… Фоторепортаж із закинутих костелів Тернопільської області

Двері костелів — це витвори мистецтва, адже їхні складові багаті виразними деталями, двох однакових не знайдеш і кожну дещицю майстер виготовляв вручну. Звісно, зараз мова йде не про сучасні будови, а ті, що постали до війни.

Ба навіть більше — у нинішній добірці мова йтиме про храми, котрі нині стоять пусткою. Тому тішусь невимовно, що їхні складові пережили і перепрофілювання — у радянські часи більшість пристосували під господарські потреби, і нинішнє поступове руйнування.

Об’єкти для нинішньої добірки я збирала у різних частинах області. Об’єднує ці фото те, що на них ручки (або частина їхнього механізму), котрі мають щось рослинне в собі.

Пригляньтесь до ліній — вони нагадують не то листки, не то паростки. Майстри однозначно черпали натхнення з природних прототипів, а потім осмислювали побачене та по-своєму інтерпретували.

Описувати двері немає сенсу, тож просто коротко згадаю про історію спорудження цих храмів.

Каплиця-костел у Долині (Теребовлянський район) зведена в 1807 році, освячена в 1841 року.

Костел пресвятого Серця Ісуса у Ладичині (Теребовлянщина) збудували у 1913-1922 роках. Автор проєкту — Тадей Антоній Обмінський. Він вчився у Берліні, потім багато їздив Західною Україною, замальовував карпатські дерев'яні церкви вивчав поліську сакральну архітектуру.

Костел святого Івана Хрестителя в Мильному (Зборівський район) освятили 1910 року. Костел спроєктував уродженець сусіднього с. Ренева Вавжинець Дайчак. Під час Першої світової костел пошкодили, особливо вежу, тоді архітектор сам проєктував і наглядав за відбудовою.

Костел святого Войцеха у Буцневі (Тернопільський район) спорудили на кошти Теодора Серватовського в 1889-1890 роках за проєктом видатного львівського архітектора Юліана Захаревича. Будівлю одразу проєктували як родинну усипальню-мавзолей. Стилістика храму характерна для Захаревича, батька галицького історизму: сучасна на той момент архітектура проступає через риси неороманського та неоготичного стилів. Нині це церква святих апостолів Петра й Павла.

21 червня 1925 року в урочистій атмосфері було закладено наріжний камінь храму Божої Матері в Шибалині (Бережанський район). Дерево для будівельних робіт надав Якуб Потоцький, а дахівку — Станіслав Вишневський. В 1927 році вже були готові хори, вставлено вікна. Закінчення робіт планувалося на червень 1928 року. Проєкт головного вівтаря, зроблений Яном Войтовичем з Перемишлян, було підтверджено 13 серпня 1928 року, 30 вересня того ж року костел освятили.

За матеріалами https://castles.com.ua

Анна Золотнюк

Фото авторки

Вибір читачів за тиждень

Відео