Четверо молодих людей змалку бачили себе музикантами. Сьогодні вони студенти, яких поєднала дружба і музика. Разом створили струнний квартет Infinito. Понад два роки радують тернополян своєю грою на скрипках, альті та контрабасі. Своєю безмежною любов’ю до музики поділилися з Добою.

У липні квартету виповниться два з половиною роки. Склад учасників змінювався. Майже рік грають четверо: перша скрипка – Анастасія Тіхановська, друга скрипка – Вікторія Богута, альт – Маргарита Сайчук і контрабас – Юрій Сичов.

Настя розповідає, що любов до музики почалася змалку. На свій день народження попросила батьків відвести в музичну школу, щоб навчитися грати на скрипці. Хто б міг подумати, відтоді все життя дівчини пов’язане з музикою.

Вікторія теж присвятила себе музиці ще з дитинства. Хоча, каже, досить пізно, якщо порівнювати з багатьма друзями з музичного училища.

– Зараз, інколи, дорікаю мамі чому не віддала мене навчатися раніше. Зі сміхом згадую: в музичну вступила коли було мені 8, а скрипка з'явилась – у 9 років.

Тепер Вікторія навчається у музичному училищі на третьому курсі. Успіху в музиці таки досягла, цьому допомагає щоденна праця. Але дівчина все одно ставиться до себе критично, бо хоче володіти інструментом у сто раз краще.

– Струнний квартет став для мене першою професійною роботою. Це і засіб для отримання грошей, але, одночасно, і місце для вираження емоцій і душі. Коли граю на сцені відчуваю себе по-справжньому щасливою.

Маргарита захоплюється музикою зі школи. З третього класу навчається у музичній школі. Без альта себе не уявляє.

Юра навчався грати на фортепіано сім років, зараз на четвертому курсі, грає на контрабасі. Любов до музики прищепив батько.

Зібрало усіх музикантів Тернопільське музичне училище імені С. Крушельницької. Сьогодні троє – одногрупники. Навчаються на четвертому курсі, незабаром вступатимуть у ВНЗ. Мріють здобувати освіту в музичних академіях та консерваторіях. Через підготовку до вступу репетиції проводять рідше.

Виступають у багатьох закладах Тернополя. Коли надворі не менше двадцяти градусів тепла (для інструментів необхідність) – музикантів можна послухати біля пам’ятника Івану Франку. Грали також у Львові, Івано-Франківську і в багатьох містечках Тернопільщини. Зараз продовжують ставити концерти на різних сценах, весіллях і корпоративах. Репертуар різноманітний. Грають класику, музику з кінофільмів і навіть рок композиції.

«ми не інфінітііі, не машина»

Хто здогадався чому струнний квартет називається «Infinito»? – За словами музикантів, так вирішила доля і словник італійських термінів. Майже 5 місяців квартет жив без назви. Прийшов час, коли довелося ставити свій логотип на афіші. Назва стала просто необхідною.

– Завжди кажуть: творчі люди – креативні, мають хорошу фантазію. Але в нас, у найнеобхідніший момент, – заснула, – сміється Настя.

Допоміг струнному квартету словник італійських термінів. Усім відомо, що італійська – мова музики, саме вона подарувала світу багато музичних термінів: концерт, фортепіано, соната, арія, маестро… Музиканти серед безлічі слів почали шукати те, яке найближче до душі.

– Ми стали струнним квартетом Infinito. Означає безмежність, нашу безмежну любов до музики. Іншої назви не можемо уявити. Для усіх дотепних ми не інфінітііі, не машина, – наголошує Маргарита.

«От халепа... Де взяти костюм?»

– Знаєте, коли кажуть згадати щось цікаве і веселе, то всі смішні історії втікають з голови. Але.., згадала один випадок на весіллі. Грали ми в ресторані у Великих Гаях. Наш контрабасист Юра забув костюм в центрі Тернополя. До початку церемонії буквально пів години. От халепа... Де взяти костюм, як виступати? – розповідає Настя.

Все ж, костюм привезли за 15 хвилин, ми могли розпочинати, – продовжує Юра.

– День тоді був важким, ми грали на двох весіллях у Бункермузі. Ой не весело тоді було. Тепер згадуємо та сміємося.

Загалом у квартеті панує дружня атмосфера. Дівчата намагаються ладнати, ну й одного хлопця не ображають. За словами Юри, – терпимо. Буває всяке, але на сцені найперше - музика, все інше за її межами.

Наталя Колодій