Колись Збараж і Старий Збараж були овіяні легендами, а тепер – смердючими димами
Горить збаразький смітник! Таке розпачливе повідомлення написала користувачка у спільноті vk.com/i_love_zbarazh.
«Навіть не уявляю, як живеться людям недалеко від нього, - пише вона. - Оскільки я живу майже в центрі села, хочу сказати що на вулиці неможливо довго знаходитись, можна задихнутись. Таке відчуття ніби на дворі туман. Запах жахливий. Увесь дим йде не тільки на людей, а й на городи які поблизу цвинтара, там ростуть і буряки, морква, картопля і тд. Як це все можна після цього їсти?? Дуже прошу прийняти якісь міри бо дихати неможливо».
Й справді, смітник горить, і вже не вперше. В отруйному диму задихається близьке від сміттярки село Старий Збараж, а коли вітер «сприятливий» - випари відносить і до райцентру. Якщо накласти ці дими на нинішню спеку, то можна лише уявити, який вплив чинить ця гримуча суміш на здоров’я людей.
І таке враження, що нікому нема до того діла. Може, тому, що смітник офіційно закритий вже років надцять, а, може, комусь вигідно розчистити його спаленням. Але люди, люди… Хіба не шкода місцевим чинушам стариків-сердечників і гіпертоніків, маленьких діток, які не мають чим дихати? Колись Збараж і Старий Збараж був овіяний легендами, а тепер – смердючими димами.
Мабуть, правду написав інший користувач спільноти: «Сміттярка, куди міська рада вивозить сміття, горить, а мерові пофік - на озері камінці складає». Так збаражанин «підмахнув» міського голову Збаража Романа Полікровського, який час від часу звітує у спільноті про свої добрі справи. Ось один із останніх його дописів: «Збаразький пляж переповнений людьми, адже спека неймовірна, а сьогодні за допомогою двох хлопців-відпочивальників встановив камінні східці що добавить зручності відпочивальникам. Також для мене приємно бачити, як моя старша дочка прогресує в плаванні, вона в 4 класі, але зуміла перепливти озеро туди і назад (звичайно я плив поряд для підстраховки але моя допомога не потребувалась і вона успішно справилась сама). Успіх дітей приносить набагато більше радості ніж свій і приємно спостерігати, як ростуть твої діти!».