Тернополяни уже звикли до традиційних оголошень у пресі та соцмережах з проханням від медиків стати донорами крові. Та на ділі навіть коли знаходяться добровольці, стати донором не так просто. Своїм негативним досвідом поділилася кременчанка Ірина Олексюк, яка нещодавно здавала кров у Кременецькій лікарні.

– О 9:30 год прийшли на реєстрацію, де нам повідомили, що потрібно пройти дерматолога на першому поверсі, терапевта – на третьому, аналіз крові – на другому. Невже не можна один раз в тиждень, коли проводиться забір крові, посадити поряд кабінету здачі крові, терапевта та дерматолога, на тих кілька годин, щоб люди не бігали по всій поліклініці. А особливо тепер, в період пандемії коронавірусу. (Так у поліклініці дотримуються всіх протиепідемічних та карантинних заходів), – розповідає Ірина Олексюк.

Жінка розповіла, що кабінети, де необхідно пройти огляд перед здачею крові, були закриті. Замість терапевта донорів оглянула ендокринолог і зробила відповідний запис у картку. Також кременчанка наголошує, що у лікарні не дотримувалися правил карантину.

– Після наших обурень, пішли готуватись до забору. Нам же почали готувати чай. У маленькій кімнатці одні реєструються, ми п’ємо чай (познімали маски), одягаємо бахіли, халати. Всі тіснимося , як у рукавичці (соціальна дистанція). У кабінеті забору крові одне місце, двоє людей беруть кров. Побачивши, що донорів багато, сказали, що не знаємо, чи встигнемо взяти в усіх, бо у нас машина… Що, не треба донорської крові??? – обурюється Ірина Олексюк. 

Кременчанка наголошує на тому, що у лікарні необхідні зміни, а процедуру здавання крові потрібно підлаштовувати під потенційних донорів.

– Я пишу цей пост не для того, щоб керівництво поліклініки зразу ж звинуватило медичних сестер. Вони старались, працювали, як могли в таких умовах. Я хочу привернути увагу всіх, хто може щось змінити. Так далі бути не може. Куди ми рухаємось? Про яку медичну реформу ми можемо говорити? А про здоров’я – взагалі, – пише Ірина Олексюк.

Фото з відкритих джерел