У цьому місті важко просто йти — скоріше бігаєш, трохи підстрибуєш. І не тільки через рельєф: тут стільки всього, до чого треба неодмінно встигнути — побачити, торкнутися, понюхати.

Найкраще їхати у Кременець, якщо маєш багато вільного часу, бо наскоком знайомство буде дуже частковим. Хоча не знаю, скільки часу потрібно, щоби вповні дослідити місто. Мені, поки, це не вдалося.

Ідеально було б так – в один день мандрувати виключно ботсадом, у інший — дивитися середмістя, наступного — досліджувати околиці. Але, певне, прийнятися духом Кременця можна тільки живучи там, відкриваючи його поступово, не похапцем, повільно смакуючи.

Анна Золотнюк

Фото автора