Розбираючи світлини з різних міст Тернопільщини, помітила, що маю кілька левів.

Один із перших у колекції — із біщанського костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Це вражаюча оборонна культова споруда, де змішались романський стиль та Ренесансна естетика. Початок будівництва храму у Вікіпедії зазначено 1339 роком. Дослідники мовлять про те, що над ним працювали відомі майстри, зокрема, є гіпотеза, що серд них був скульптор Ян Пфістер. Зображення лева прикрашає нижню частину оздоби вхідного порталу костелу.

Не менш прикметний лев із Підгайців. Будете там, обов’язково зайдіть із ним привітатись, тим більше, що він стереже віллу родини Чорторийських. Споруджено будинок в 1860 році. Розповідаючи про нього, згадують, що княгиня Марцеліна була піаністкою, ученицею Фрідріха Шопена, найбільш романтичні навіть додають, що композитор бував у цьому будинку.

Наступні два екземпляри гривастих із Бучача. Перший шкіриться із дверної ручки гімназії, інші — з-понад вікон кам’яниці у центрі міста. Варто сказати кілька слів про гімназію (нині — імені В. Гнатюка). Спорудили її в 1890-х роках. Авторами проекту українські дослідники називають архітекторів Джованні Батісту Феррарі та Топольницького, польські — львів’ян Тадеуша Мостовського та Гіполіта Слівінського. Під час урочистого відкриття, що відбулося 10 січня 1899 року, виступав намісник Галичини Леон Пінінський, який сказав, що така будівля прикрасила б і Львів.

Останній лев із Микулинецького цвинтаря у Тернополі. Він — класичний персонаж із християнського бестіарію, символ євангеліста Марка. Цей лев привернув увагу своїм виразом морди — так, ніби йому одночасно сумно і трохи смішно, що йому насправді на думці, не ясно.

Анна Золотнюк

Фото авторки