Мандрівки Тернопільщиною. Огорожі містечок (фото)
Огорожі початку й середини минулого століття зникають. Їх змінюють однотипні сучасні паркани.
Тотальне відгороження свого від чужого набирає параноїдальних рис. Поставити паркан, непроникніший для погляду й вищий, ніж у сусіда, аби… А от для чого це робити, я ніколи не розуміла. Тобто не сам факт огорож, а того, що їх вибирають такого штибу, ніби захист від набігів досі актуальний.
Давні огорожі не такі. Вони радше показують, де чия територія, роблячи це лагідно та красиво. Нині цей витончений метал нагадує про епохи минулі, час, коли кожна деталь мала значення і масове виробництво ще не запанувало над світом. Ці дешиці тримають на плаву міф, що раніше було краще. Вони — поживний ґрунт для банування за тим, що пройшло, та вирощування романтичних приватних історій.
Ну ось приміром ця сецесійна огорожа із Чорткова. Вона з вулички, що заповнена віллами початку ХХ століття. Власне, у цьому місті взагалі збереглось багато оригінальних огорож. Ця мені подобається своєю лаконічністю, а водночас якоюсь манірністю. Вона — втілення затишку, наче теплий хвіст бабусі Австрії, в який хочеться загорнутись, а потім із чашечкою гербати, сидячи на моріжку із тарелею птись, фантазувати, що було роки тому.
З того ж міста модерністична огорожа міжвоєння. Після Першої світової, котра стала потрясінням, мода на складні візерунки відійшла, митці шукали нових форм вираження, з’явилась простота й форми, котрі підпорядковувались функціональності.
Буває, огорожа нагадує про будівлю, котрої вже нема, як ось ця з Козови. Вона розповідає про костел, зведений на початку 1900-х. У радянські часи його перетворили на клуб, пізніше — на склад. Костел занедбали, в 1979 році видали наказ підірвати, з першого разу це не вдалось, робили це двічі.
А ще у старих огорож просто неймовірні тіні. З часом, коли ними довго не користуються, тобто не замикають-відчиняють, вони перетворюються на речі в собі. Ось як ця, з Кременця. Натрапила на неї, тиняючись вуличками, а далі пішла розглядати комплекс будинків із нетинькованої цегли, котрий вона охороняла.
Остання огорожа із готичними орнаментами. Побачите таку в Бережанах, біля банку. Того самого, збудованого в 1910 році у стилі надвіслянської неоготики. Його фасад прикрашають різноманітними маскаронами й фігури істот — фантастичних і не дуже.
Анна Золотнюк
Фото авторки
