Із благословення Високопреосвященного Нестора, архієпископа Тернопільського, Кременецького та Бучацького, протоієрей Євген Заплетнюк, духівник родин героїв АТО Тернопільщини, разом із психотерапевтами Ігорем Лубківським і Марією Ніженко, продовжуючи працю духовної та психологічної реабілітації родин, які втратили рідних під час російсько-української війни, відвідали дві родини Героїв.

Першою гостей та своїх друзів прийняла оселя Ростислава Якубика з села Ішків Козівського району. Ростислав – відомий майданівець і патріот, член добровольчого загону «Айдар», який загинув 12 лютого ц.р. у місті Щастя від ворожого снаряду. Удома в нього залишилася старенькі мати та бабуся. Вражений смертю брата, невдовзі помер від сердечної хвороби молодший брат Павло.

У щирій розмові мати поділилася спогадами про сина Ростислава, розповіла про його життєвий шлях. По цьому, за доброю традицією, гості разом із матір‘ю Героя відвідали місцеве кладовище, де прот. Євген відслужив літію за упокій воїна Ростислава, його брата Павла та всіх інших наших Героїв, які віддали душу свою за ближніх своїх.
Другою родиною, яку відвідали того дня, була родина воїна Володимира Питака, який загинув у боях під Дебальцевим. Родом він із села Дарахів, що на Теребовлянщині. Туди й направилися психологи-волонтери.
Володимир Питак у складний для України час повернувся із десятирічного побуту в США. Свого часу, вигравши «Зелену карту», він мав можливість назавжди залишитися за океаном. Однак навесні 2014 року повернувся на Батьківщину, натхненний подіями Революції гідності. Володимир пішов на фронт добровольцем у 128-у гірсько-піхотну бригаду, яка майже весь час проведення АТО захищала Дебальцеве, що на Донеччині. 25 січня ц.р. 39-річний Володимир Питак загинув.
Гості поспілкувались із батьком і матір’ю Героя. Батько розповів про дитинство Володимира, а мати показала родинні світлини. Продовжилася зустріч на Дарахівсьому кладовищі. Разом із батьком помолилися за упокій Героя.
Кожна зустріч священика з родинами загиблих – це неймовірна відповідальність і благословення. Немає таких слів, які б могли втішити згорьовану матір. Немає слів, які б могли повернути батька дітям, а дружині чоловіка. Однак ніхто і ніщо не стоїть на заваді тому, щоб щодня та якомога частіше ми виявляли їм знаки уваги, пошани та вдячності за те, що вони такою страшною, дорогою ціною зробили та роблять Україну вільною.
З благословення архієпископа Нестора співпраця духовенства з волонтерами-психологами Тернополя триває вже понад рік.
Прес-служба Тернопільської єпархії