Заслужений працівник культури України Євген Баран презентував у Чорткові свою нову книгу.

У Чорткові відбулася зустріч з відомою постаттю в сучасній українській літературі, критиком, літературознавцем, есеїстом, лауреатом всеукраїнських і міжнародних літературних премій, головою Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України, заслуженим працівником культури України, нашим земляком Євгеном Бараном.

   Як пише у «Золотій Пекторалі» Любомир Габруський, редактор Чортківської районної газети «Голос народу», було презентовано нову книгу майстра слова, яка зветься «Недописана книга…» і містить щоденникові медитації, афоризми автора.

- Євген Баран написав дуже чесну книгу, – пише у передмові до неї відомий український письменник, шевченківський лауреат Мирослав Дочинець. – Вже тому, що вона не має ні початку, ні кінця… Ця книга про Слово, але без словоблуддя. Про Дух, але без духовного проповідництва. Про Літературу, але без літературщини. Про Життя, але без життєписів…, каже Миослва Дичнець. Власне, про це і йшла мова в актовій залі міської ради під час монологу автора, що нерідко переростав у діалог з гостями зустрічі.

- Досить складно писати, щоб у кілька рядків втиснути думку і яка б збуджувала думку іншої людини, – зізнається літератор. – Ці афоризми пов’язані з читанням книг чи є реакцією на якісь події суспільного, культурного характеру, а деякі навіть наснилися. Ніколи спеціально не задумую писати книжку, адже книга повинна мати якийсь формат, скеровувати домінантну думку. Ти можеш писати тільки тоді, коли маєш що сказати, і вибираєш таку форму, коли тебе можуть почути, - переконаний Євген Баран.

Автор зачитав кілька міркувань зі своєї книги, щоб присутні більше зрозуміли про що ведеться мова, як-от: «Усталене місце людини в Світі – се як Земля Обітована. Всі про неї знають, але ніхто не розуміє, де вона…». Або «Чим більше слів, тим більше підтекстів. Чим більше мовчання, тим більше непорозуміння»… На 102-х сторінках видання їх умістилося кілька сотень. Та не тільки на самому змісті книги акцентувалася увага. Євген Баран розповів про свій шлях у літературу, бачення літературних процесів, творчі плани тощо. Так, у жанрі песимістки готується до друку його нова книга «Шоколадна Україна». Неабияк гордиться письменник своїм тернопільським корінням. Його вуйком є всесвітньо відомий тенор Йосип Гошуляк, родом з Палашівки. Джурин дав світу редактора львівської газети «Діло» в період німецької окупації Івана Німчука, редактора «Українського календаря» у Варшаві Костя Кузика, диригента і музиканта Кирила Цепенду, редактора газети «Буковина» на поч. ХХ ст. Лева Турбацького. Ці постаті, за винятком останнього, складають його родове коло. Звичайно, прабатьківські корені вплинули на життєвий вибір Євгена Барана і формування як письменника. Взагалі, з його слів, Джуринська школа є унікальною в тому, що з її пенат вийшли три професійні літератори – Нестор Чир, Володимир Погорецький і, власне, автор презентації.

Окрім «Недописаної книги…», очільник прикарпатських письменників привіз збірку творів Василя Стефаника, воістину, з його слів, унікальне видання – двотомник «Тарас Франко. Вибране», співавтором якого він є. Книга відкриває невідому для широкого загалу унікальну постать сина Каменяра, та низку інших книг, які спрезентував присутньому міському голові В.Шматьку для районної бібліотеки. Запевнив, що ніколи не поїде шукати щастя за кордоном, хоча неодноразово йому пропонували «…я вже 55 років ходжу по Святій Землі і тут мені добре». Звичайно, Євген Баран – частий і бажаний гість у Чорткові, адже є заступником головного редактора журналу «Золота Пектораль», на різного роду презентаціях, як-от щорічному фестивалі «СлОвія» тощо. Тож читачі районки ще неодноразово матимуть нагоду поспілкуватися з ним. Модератор цієї презентації – головний редактор журналу «Золота Пектораль» Володимир Погорецький сказав, що зустрічі з письменниками свідомо проводяться у подібному малому форматі, аби присутні «вживу» могли поспілкуватися із запрошеним гостем. І такі зустрічі й надалі відбуватимуться.

  Петро Овчарик

  Фото: «Золота Пектораль»