Через війну багато українок та українців втратили свій дім та майно і змушені були починати життя з чистого аркуша у нових містах і країнах. Та як би не було складно, вихід є. Приклад цьому – чимало українських жінок, які змогли реалізувати себе за таких непростих та стресових умов. Їхні історії надихають інших та допомагають не здаватися і вірити у себе, як би важко не було. У цьому матеріалі розповідаємо про флористку Дар’ю Ковальову із Запоріжжя, яка, рятуючись від війни, переїхала до Румунії. 

В людини можна забрати її справу, але її знання ніхто не забере. Якщо вони є, реалізувати їх можна будь-де і будь-коли, тому що вже відомий цей шлях. Звісно, в іншій країні все в рази важче, ніж дома. Адже потрібно звикати до тутешнього життя, долати мовний бар'єр, шукати нових клієнтів, постачальників. Але найголовніше, що мої знання зі мною, – каже Дар’я.

Жінка живе в Бухаресті трохи менше року, за цей час вона пройшла непростий період адаптації і наважилася продовжувати власну справу, якою займалася в Україні. Дар’я виготовляє флораріуми – композиції з рослинами у скляній ємності, оздоблені кольоровим піском, мохом та камінням. А також проводить майстер-класи, які дуже подобаються учасникам. Вона розповіла про свій шлях до власної справи, яку довелося будувати двічі у такі складні часи – спершу у 2022-му році в Україні, а потім у 2024-му в Румунії. 

Дар’я виготовляє флораріуми – композиції з рослинами у скляній ємності, оздоблені кольоровим піском, мохом та камінням

Спершу не знали, що робити, куди їхати

До початку повномасштабної війни Дар’я Ковальова жила в Запоріжжі і працювала в місцевому ботанічному саду. Влітку 2022-го переїхала у Київ і там відкрила власну справу й почала працювати на себе. 

Колекція Запорізького ботанічного саду площею 14 га налічує близько чотирьох тисяч видів і сортів рослин. Серед яких унікальні хвойні, тропічні та субтропічні рослини, понад 130 сортів троянд.

Я  працювала там чотири роки. Спершу екскурсоводкою, потім методисткою, вела екологічний гурток для дітей. Прийшла туди одразу після університету, у мене біологічна освіта. Мені навіть пощастило працювати над каталогом рослин – його кожних декілька років потрібно оновлювати, і я взяла участь у останньому виданні, – розповідає жінка. 

24 лютого 2022-го року Дар’я прокинулася близько 6.00, тому що останній тиждень вже був неспокійний, – було багато хвилювань та розмов про війну. 

Я встала, подивилася новини і спершу взагалі не повірила, що це дійсно сталося. Цього ранку в Запоріжжі, як і в багатьох містах України, був хаос. Люди кинулися до автозаправок, аптек, магазинів, банкоматів, – всюди черги. З роботи нас відпустили. Ми певний час взагалі не працювали, сиділи вдома, тому що нічого не було зрозуміло. Стежили за новинами, не знали, що робити далі, їхати чи залишатися. Потім ми потроху почали працювати, не для відвідувачів, а для підтримки рослин у ботсаду, адже вони потребували догляду, – пригадує Дар’я. 

Однак ситуація у Запоріжжі погіршувалася. Місто регулярно обстрілювали, кілька будинків у центрі були зруйновані. Декілька разів прилітало й поруч із ботсадом, уламки влучали на його територію. Тому працювати там ставало все небезпечніше, продовжує вона. Адже сад розташований у промисловому районі міста, де багато стратегічних об’єктів, зокрема заводи, які часто стають цілями обстрілів. І після того, як Київщину звільнили від російських окупантів, Дар’я вирішила переїхати у столицю – це був червень 2022 року.

Вирішила здійснити свою мрію 

У Києві жінка спочатку думала піти працювати у ботанічний сад або флористкою у квітковий магазин Але вже давно мріяла заснувати власну справу, і ця думка її не покидала. 

Одного разу я побачила, як з сукулентів (рослини, що здатні рости в посушливому кліматі та не потребують багато уваги в догляді – ред.) створюють справжні шедеври: живі картини, композиції, флораріуми. Ця ідея мене настільки захопила, що я просто не могла залишатись осторонь. Я хотіла спробувати щось подібне власноруч. Почала вчитися у колег, годинами читала літературу про рослини та їхній догляд. Коли створила перший флораріум – це було щось неймовірне. Процес настільки захоплював і заспокоював, що я відчувала себе абсолютно щасливою. Тепер флораріуми стали частиною мого життя, – описує Дар’я це захоплення на своїй сторінці у соцмережі. 

Починати власну справу у такі складні часи – це виклик, однак це не означає, що це неможливо, зазначає Дар’я

І тоді вона вирішила спробувати здійснити свою мрію – зайнятися створенням флораріумів з сукулентами та працювати на себе. Починати власну справу у такі складні часи – це виклик, однак це не означає, що це неможливо, зазначає Дар’я. Це творча ніша, де не було великої конкуренції, тому справи пішли непогано.  Спершу жінка працювала вдома, – облаштувала на балконі свій кабінет зі столом та міні-стелажами. Почала потроху знаходити постачальників, замовляти рослини, закупляти матеріали і робити композиції. Клієнтів шукала за оголошеннями, а потім почала розвивати сторінку у соцмережах.

Мистецтво флораріуму – це одне із розгалужень флористики. Ці композиції можуть бути дуже різні. Флораріум – це композиція у склі. Там можна посадити тропічні рослини, орхідеї, мох. Мені сподобався саме напрямок сукулентів, тому що я з ними багато працювала у ботсаду, і ці рослини припали мені до душі. І я вирішила, що буду працювати саме з ними. Такі композиції замовляли на подарунки на дні народження та інші свята. Це гарний варіант для декорування оселі. Якщо хтось не любить поливати вазони, ці композиції дуже непримхливі і не потребують багато догляду. І це всім подобалось та потроху почало розвиватись. Був Новий рік , 8 Березня і вже непогано було із замовленнями. Відтак через рік після переїзду у Київ – у червні 2023-го року я орендувала приміщення і переїхала у свою майстерню, – розповідає Дар’я. 

Спочатку було дуже важко

Однак через постійну небезпеку від обстрілів Києва, невизначеність та нерозуміння, що буде далі, Дар’ї довелося задуматися про переїзд в іншу країну.  

У мене тоді склалося так, що вже треба було шукати більше приміщення, бо там було тісно, мало місця, а це знову вкладати кошти. І я просто не ризикнула далі розвиватися в Україні через цю невідомість, – зізнається жінка.

Влітку 2024-го року вона вирішила поїхати в Румунію. Як каже, спершу хотіла просто відпочити і перевести подих, а потім, коли трохи адаптується, думати, що робити далі. 

Румунія була хорошим варіантом, тому що тут відносно недорога оренда житла порівняно з іншими країнами. У побутових питаннях я адаптувалася досить швидко і, до речі, легко знайшла квартиру, де мене прийняли з двома котиками, адже думала, що з цим буде складно.  Взагалі Румунія дуже схожа на Україну, тут схожі продукти, добрі люди, мені тут подобається. 

Однією з перших проблем в Румунії став мовний бар'єр. Тому що основна мова тут румунська, і хоча тут багато молоді знає англійську, але якщо вирішуєш залишатися тут надалі, то треба вчити мову, зрозуміла Дар’я. 

Перший час я не працювала взагалі, бо було дуже важко. Я виїжджала з таким планом, що через тиждень-два я тут продовжу свою справу і повернусь на той же рівень, на якому була в Києві. А коли приїхала, то реальність виявилася гіршою. Я була пригнічена, стало дуже важко психологічно, і я певний час збиралася докупи,  коли почала розуміти, що не вийде отак просто продовжити. Адже треба було робити все спочатку, – вивчати мову, шукати нових клієнтів, постачальників. І це мене просто накрило. Я навіть певний час працювала з психологом, щоб це все відпустити, прийняти нові обставини і продовжувати жити. Зрештою я з цим впоралась і восени 2024 зрозуміла, що хочу починати щось робити. 

Оскільки Дар’я не знає румунської, вона вирішила починати з українського ком'юніті в Бухаресті, – знаходити там перших клієнтів і подивитися, що буде далі. І вона почала проводити  майстер-класи з виготовлення флораріумів для українців – переважно це мами з дітьми. Відтак з грудня минулого року відбулося вже 8 таких майстер-класів.

У пошуку клієнтів допомогли соцмережі. Адже приїхавши влітку в Румунію, я почала  вести блог в тіктоці про цю країну і про свою адаптацію тут. Водночас це було хорошим способом відволіктися. І власне учасників на перші майстер-класи знайшла, подавши оголошення у своєму блозі. Людям це сподобалося, і вони почали приходити. Паралельно виготовляла флораріуми на замовлення, а також, щоб наповнити свою сторінку новими фотографіями і показати, що за майстриня, бо ж мене тут ніхто не знає. 

Перед переїздом Дар’я розпродала всі меблі та матеріали зі своєї майстерні у Києві. У Румунії їй довелося шукати нових постачальників, нові теплиці з рослинами, матеріали. Це було непросто. Певний час вона придивлялася, що тут є і як це працює. Адже інша мова, різні локації, треба було розібратися, куди їхати, яка якість товару. 

Зараз у мене вже є невеличкі напрацювання у цьому напрямку, і я вже працюю з румунськими постачальниками. Звісно, це не ті обсяги, які були в Україні, бо я лише починаю. Але я бачу, що мої майстер-класи людям подобаються, і вони приходять навіть по декілька разів. І коли я помічаю ті самі обличчя, мені приємно, що мені довіряють і приходять ще. До речі, в кінці березня планую майстер-клас англійською, куди можуть прийти румуни, адже багато з них знають англійську. Але я розумію, якщо переїхала в цю країну, потрібно вчити мову цих людей, бо без цього бізнес ніяк не побудувати. Відтак я стараюся паралельно з англійською вивчати й румунську. 

Дарує емоції та відчуття дому 

В Бухаресті є багато родин з України, які змушені були покинути домівки через війну, багато хто взагалі втратив усе майно. І  майстер-класи Дар’ї є хорошим способом відволіктися від тривожних думок і переключитися на щось позитивне та прекрасне. 

Одна з учасниць моїх занять розповідає: “У мене вдома було стільки квітів, а тут жодної рослинки. І я ніяк не наважувалася щось посадити тут. Бо ми ж тут наче тимчасово і нічого особливо не закуповуємо. Але ось прийшла на майстер-клас, зробила своїми руками і вже вдома є рослинка, є відчуття дому”. Люди приходять, щоб отримати емоції, поспілкуватися зі своїми. Тому відгуки гарні, – говорить Дар’я Ковальова. 

Крім проведення майстер-класів, Дар’я також робить набори-конструктори, які можна відправити комусь у подарунок поштою, і людина сама за інструкцією зробить собі композицію.

В Україні 70% моїх замовлень були саме такі набори, тому що готові композиції я не можу відправляти поштою, вони дуже крихкі і можуть пошкодитися. Їх можна передати лише по місцю, де я працюю, але не в інше місто чи країну. А набір виїжджає в будь-яку точку, якщо його гарно запакувати. І сукуленти витривалі, вони до тижня-двох можуть спокійно знаходитися в закритих коробках без води, а взимку їх просто потрібно утеплити, – каже флористка.  

Дар’я Ковальова, як і багато українок, хотіла б повернутися і працювати в рідній країні. Відтак наразі вона ще не знає, чи залишиться в Румунії, і це відчуття невизначеності є для неї складним питанням. Тому поки що намагається працювати тут і зараз, адже це справа її життя, про яку вона дуже довго мріяла. До того ж зайнятість і вдячність клієнтів – це те, що дарує спокій та впевненість у такі складні часи, зазначає жінка. 

Читайте також: “Я вірю, що мені вистачить сил рухатись вперед”: як українка шиє ексклюзивний дитячий одяг в Румунії.

Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.

Фото надані Дар’єю Ковальовою