На виставку скульптора Іоана Пінзеля у Луврі чекали декілька років. Тоді європейці, простоявши у черзі, могли вперше побачити барокові шедеври з України. У каталогах була інформація про особливість манери, глибокий психологізм, але практично нічого про біографію автора. Ні походження, ні дати народження і смерті, ні портрета.

Дивлячись на професійність робіт, мистецтвознавці припускають, що Пінзель походив із Чехії і вже був знайомий з роботами Мікеланджело. Але яким чином він опинився в Галичині, в містечку Бучач на Тернопільщині, ніхто сказати не може. Тоді ці землі належали магнатові Потоцькому. Той був настільки заможним, що свій кожух обшивав справжніми перлинами.

Польський магнат першим оцінив талант невідомого митця й замовив 12 скульптур для Бучацької ратуші, а потім ще й вівтарі для двох костелів. І тут з’явилися перші припущення – Пінзель тут переховується. Таку манеру в Європі назвали б єрессю, а в далекій Галичині Пінзель міг творити так, як хотів.

Слава Галичиною ширилася, його запрошували до Львова прикрасити головний собор та у маленькі села. І в момент, коли визнання мало назавжди увічнити його ім’я, прийшло повне забуття. На майже 300 років.

У 20 столітті про нього чули хіба що з десяток мистецтвознавців, але й вони вважають, що Пінзель – не більш, ніж вигадка. Відновити історичну справедливість взявся Директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький. Він приїжджав у занедбані церкви, які комуністи перетворили на складські приміщення, і серед непотребу шукав скульптури.

Часто вони були порізані на дрова, іноді залиті вапном. Старі іконостаси й скульптури, які зараз коштують мільйони доларів, перевозили на списаній у Львівській опері вантажівці.

Возницький відновив кожну знахідку і вперше показав Європі. Загалом — 62 твори. І нехай достеменно не відомо, чи Пінзель – справжнє прізвище скульптора, але з неофіційними титулом “український Мікеланджело” ніхто не сперечається.

Джерело: Телеканал новин “24”