• Педагогам можна говорити із учнями на двох мовах. Одна із них – так звана мова шакала (jackol language) – веде до криків і ярликів. Інша – мова жирафи (giraffe language) – дає шанс дитині усвідомити помилку і виправити поведінку. Досвідом успішної комунікації під час викладання поділився із вчителями з Тернопільщини та всієї України американський вчитель волонтер Корпусу Миру Девід Еш під час міні-табору L.E.A.D у Заліщиках.

- Слова вчителя для учнів можуть стати руйнівною зброєю, - розповів Девід Еш. – Але слова вчителя також можуть надихати учнів творити. Усе залежить від нашого вибору мови. Вчитель не повинен спілкуватись з учнем на jackol language, що має в собі негативну оцінку особистості. Вчителю слід використовувати giraffe language, що дає спостереження.

Як приклад, ми можемо подумати про людину, яка викликала у нас негативні емоції. Далі – описати цю ситуацію одним реченням. «Вона – лінива» - із мови шакала. Таке мислення веде до конфліктів. Мова жирафи використовує констатацію фактів «Вона не зробила 2 вправи на вчорашній урок».

IMG_20180414_101837_HDR

Щоб перейти на мову спостережень варто лише усвідомити, що людина не може бути першопричиною наших негативних емоцій, порадив Девід.

- Усі ми маємо потреби, - додав Девід. – Це потреба у дружбі, у відпочинку, у красі, у реалізації власних ідей та мрій. Емоції та відчуття базуються на потребах. Якщо ми розчаровані, бо учень за нашою оцінкою лінивий, то ми маємо незадоволену потребу в реалізації чи визнанні. Але педагогам краще у такій ситуації не зациклюватись на собі, а подумати про причини поведінки учня. Якщо вона повторюється систематично – можна обговорити це з учнем. Інколи у таких ситуаціях випливає багато фактів. Як результат, розчарування вчителя проходить. І ми можемо допомогти учню перейти певні складні життєві моменти.

30738127_1056090477862937_8763079884936314880_n

Фото автора