Біографічну розвідку про Уласа Самчука, ґрунтовану на його літературних текстах, представили цими днями у тернопільській книгарні «Є». «Ескізи до творчого портрета Уласа Самчука» написав Сергій Синюк із Шумська, видало «Навчальна книга — Богдан». 

Нагадаю, що життя «українського Гомера ХХ століття», як називали цього письменника, до речі, його трилогію «Волинь» висували на здобуття Нобелівської премії, пов’язане із Тернопільщиною. Народився він 20 лютого 1905 року в Дермані Дубенського повіту на Волині (нині — Рівненська область). В 1913 році родина переїхала у Тилявку Крем’янецького повіту (нині — Шумського району), де Улас Самчук пішов у школу, відтак навчася в українській приватній гімназії у Кременці — то була єдина українська середня школа на весь повіт. 

Книжка «Ескізи до творчого портрета Уласа Самчука»  складається зі вступного слова і семи розділів, кожен присвячений роману письменника. «На Роздоріжжі» оповідає про «Кулака», «Перша вершина» — «Волинь», «Не просто Марія» — «Марію», «Повторення пройденого» — «Юність Василя Шеремети», «Незагоєне вогнем» — «Чого не гоїть вогонь», «Досвід успіху, історія пристрасті» — «На твердій землі», останній розділ однойменний трилогії «Ост».

Сергій Синюк вважає, що найточнішу автобіографію письменник залишає у власних творах, тому прискіпливо вчитався у кожен із романів, аби відшукати у них сліди життя Уласа Самчука. На його думку, цей письменник — один із найкращих майстрів української прози ХХ століття.

«Улас Самчук — письменник, публіцист, політик — один із тих наших літераторів, чия біографія схожа на гостросюжетний роман і не менш цікава, аніж його літературний доробок… у літературних текстах неодмінно закодована частина особистості автора. І Сергій Синюк намагається розшифрувати це, ув’язавши літературні тексти Уласа Самчука і віхові події його біографії, стосунки письменника із соціумом, колегами по перу та його непросте особисте життя», — написав у рецензії на цю книжку письменник Юрій Камаєв.

— Про Уласа Самчука можна було б написати щонайменше чотири біографічні романи, — каже Сергій Синюк. — Для того, аби написати книжку, проаналізував більшість доробку Уласа Самчука. Серед них не тільки романи. Приміром, він одним із перших в Україні оволодів практикою книжкового репортажу — «На білому коні» та «На коні вороному» — збірки, котрі розповідають про події Другої світової війни. Мені дуже подобаються його «П’ять по дванадцятій, або Записки на бігу» — репортажі з Німеччини про останні хвилини існування Третього Райху. 

У романах Улас Самчук створив героя нового типу в українській традиції. Це спадкоємець давньої, зорієнтованої на честь людини, котра здобуває матеріальні блага своєю працею, проте не обов’язково мозольною та пролетарською — праця героїв Самчука це праця, де робота мозку випереджує роботу руками. Ключовий герой більшості його творів — людина із загостреним почуттям власної гідності.

Анна Золотнюк

Фото із фейсбук-сторінки Сергія Синюка