Нічна духовна феєрія прощі на Тернопільщині
Загальнонаціональна проща, яка триває у Зарваниці, підходить до одного із найхвилюючих моментів цієї величної християнської події.
Із першими сутінками, під звуки церковних дзвонів і духового оркестру тисячі паломників починають хресну ходу із свічками до
площі перед головним собором Марійського духовного центру. То особливе відчуття невимовної радості, коли, плече до плеча з тобою йдуть незнайомі і, водночас, чимось зріднені тобі люди із свічками в руках. Ні, вони не йдуть, вони пливуть одним потужним людським потоком, зливаючись у спільній молитві і загальнолюдською гармонією. В якусь мить, відчуваєш, що ти не просто йдеш, тебе несе ця вогняна ріка. Її хвилі рухаються синхронно із словами таких близьких і зрозумілих тобі слів молитви та духовних пісень. І ти вже не соромишся своїх сліз, не відчуваєш гарячого воску, він не пече тебе, капаючи на руки і застигає там, увібравши, здається, у себе все зайве, що мучило тебе, водночас очищаючи душу. Навколо, як фрески – обриси одного храму, іншого, хрести на тлі нічного неба, тьмяний відблиск куполів і шурхіт тисяч і тисяч ніг. Ловиш момент, протискаєшся через тісноту зімкнених тіл і вибираєшся на дзвіницю. І там завмираєш від побаченого: під тобою – ціла галактика із безліччю світлячків!
Море, вогненне море – там, унизу. За мить, ти вже знову у цьому морі, серед людських хвиль, що виблискують полум’ям тисяч свічок. Ти там, аби бути разом. Щоб спільно, синхронно із цією величезною масою людей то піднімати, то опускати свічку, яка все меншає і меншає у твоїх руках. І душі твоїй легко й світло. Ти не відчуваєш втоми. Промовляєш слова молитви і радієш цій миті гармонії з Господом та дорогою тобі людиною, з якою вже не вперше посеред літа йдеш цією нічною ходою із свічами в руках.
Ти тихо радієш та подумки дякуєш небесному дарунку, що зійшов на тебе у такі благодатні хвилини...
Олег СНІТОВСЬКИЙ
Фото автора
