Вражаючі куточки містечка на Тернопільщині, яке 250 років тому отримало Магдебурзьке право

Сьогодні райцентр Заліщики відзначає 250-річчя з часу надання місту Магдебурзького права.

Нагадаємо, що Магдебурзьке право в Україні - право міського самоврядування на українських землях, засноване на загальних принципах права, пише «Тарлес».

Воно поширилося в Україні в 14—15 століттях через Польщу та Угорщину. Жителі міст, які мали Магдебурзьке право, були юридично вільними. Вони виконували як загальнодержавні повинності, так і ті, що визначала міська влада. Магдебурзьке право звільняло місто не тільки від судової, а й від адміністративної влади власника, на землі якого це місто стояло. Міщани звільнялися від усіх повинностей на користь власника. Із загальнодержавних повинностей головною була військова. Місто виставляло певну кількість ратників, сплачувало податки на військові потреби — «серебщину» та «ординщину». Частина прибутків міста йшла на купівлю пороху, свинцю, набоїв. На містах лежав також обов’язок утримання розквартированого на їхній території війська. Магістрат забезпечував військо продуктами, квартирами, транспортом. На жителів покладались утримання міської адміністрації, сплата податків духівництву та на ремонтні роботи в місті. Жителі міст, які мали Магдебурзьке право, одержували ряд привілеїв. Так, вони мали право будувати ратушу з годинником і тримати при ній сурмача. У нижніх приміщеннях ратуші дозволялося розміщувати крамницю, хлібні засіки, «діжку мірну» (для сипучих продуктів) і «мірницю мідну» (для рідких), доходи від яких використовувалися для загальноміських потреб. У містах, до яких приїжджало багато купців, дозволялося будувати гостинний двір. Міста мали право на «посполиту лазню», «посполиту кухню» (шинок), млин. Усі доходи надходили до міської скарбниці (скрині), ключ від якої знаходився у одного з бурмістрів. Із цієї скрині йшла оплата за Магдебурзьке право, вносилися податки та покривалися інші витрати. Одним з важливих привілеїв, які надавало Магдебурзьке право, було право «складу»: купці, котрі привозили товари до міста, повинні були продавати їх тільки в цьому місті й лише оптом. Роздрібна купівля-продаж була монополією місцевих купців. Приїжджі купці могли торгувати вроздріб тільки у дні ярмарків. Ярмарки й торги, які влаштовувались у містах, сприяли їх економічному розвитку, збагаченню міських жителів. Кількість ярмарків, які мало право проводити місто, зазначалась у грамотах на самоврядування.

DSCF5953

Через деякий час після отримання Магдебурзького права,у 1772 pоці, при першому розподілі Польщі, Заліщики потрапляють під володіння Австрії разом з цілою Галичиною. А вже у 1809 році владу над східною частиною Галичини, захопила Росія. Але не надовго. Бо вже через шість років, згідно з договорами Віденського Конгресу, цар Олександр І повернув захоплені частини Галичини Австрії. У складі Австрійської імперії Заліщики залишилися аж до проголошення Західно-Української Народної Республіки, 1 листопада 1918 року. У липні 1919 року Заліщики зайняли поляки. відтак, місто входило до складу Польщі аж до початку Другої світової війни. У той період тут часто проводились різноманітні культурні та спортивні атракції, виставки, концерти, театральні вистави, кінні перегони, змагання з тенісу, стрільби та веслярства. Були навіть дійства, чимось подібні на фестини. Наприклад, у другу декаду вересня, на честь збирання врожаю винограду тут проводили свято «Віннярства». А на відпочинок у Заліщики залюбки приїжджали тодішня знать. Бувала тут і оперна зірка Соломія Крушельницька, і письменники Юрій Федькович та Василь Стефаник, навіть перший маршал Польщі Юзеф Пілсудський.

Про ці та інші давні сторінки міста на березі Дністра нагадає сьогоднішній фестиваль «ЗаліщикиФест». Окрім музичної програми, дійство доповнюватиметься різноманітними розважальними локація ми. Тут діятимуть спортивні зони, літературна, дитяча, ігрова зони, атракціони, ярмарка, майстер класи.

Та для допитливого мандрівника усі ті розваги, очевидно, не будуть аж дуже цікавими. Натомість, коли він залишить на деякий час фестивальні майданчики і пройде тихими закутками Заліщиків, то зможе поринути у неповторну атмосферу минувшини, яка застигла тут у старих будівлях, бруківці, історичних пам’ятках, напівпідвальних приміщеннях. Деякі із цих заліщицьких куточків і зафіксував фотооб’єктив.