Люди з інвалідністю ще не почуваються в Україні настільки захищеними, як у розвинених країнах світу. Тож громадянам із особливими потребами мало не щодня доводиться проявляти виняткову силу духу і непохитну віру в життя. 

Про це та інше читайте в інтерв’ю із заступницею начальника управління – начальником відділу координації та контролю діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги, департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної держадміністрації Оксаною Смолій.

– Саме сьогодні, 3 грудня, ми відзначаємо Міжнародний День людей із інвалідністю. Ця дата, як на мене, є свідченням того, що в усьому світі всерйоз замислилися над інтеграцією осіб із інвалідністю в життя суспільства…

– Так! Генеральна Асамблея ООН оголосила 3 грудня Міжнародним днем осіб з інвалідністю ще у 1992 р. Мета ініціаторів – дотримання прав людини і участь осіб з інвалідністю в житті суспільства. Тож проведення Міжнародного дня осіб з інвалідністю спрямоване на привернення уваги до проблем людей із особливими потребами, захист їхньої гідності, прав і благополуччя, а також – до переваг, які отримує суспільство від участі таких осіб в соціальному, економічному і культурному житті.

– Почула нещодавно таку думку: «Від того, як суспільство ставиться до тих, кому із різних причин важко або неможливо самостійно подбати про себе, залежить рівень його цивілізованості». Ви згодні із такою тезою?

– Так, звичайно. Про проблеми людей з інвалідністю заговорили, питання перевели в площину активних практичних рішень, права людей з інвалідністю почали закріплювати на законодавчому рівні. Робота прийняла системний характер. І це – радує!

–Якою є статистика на Тернопіллі? Цікавлюся цифрами, що стосуються теми нашої розмови…

– Станом на 1 грудня 2020 року в нашому краї на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб перебували 30 016 осіб. Серед них – 1 850 осіб з інвалідністю внаслідок війни (у тому числі – 289 осіб з інвалідністю внаслідок АТО/ООС). Зокрема, осіб з інвалідністю І групи внаслідок війни – 127, ІІ групи – 863, ІІІ групи – 860. Для них передбачили, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту» ряд пільг, зокрема 100-процентну знижку плати за користування житлово-комунальними послугами у межах норм відповідно до законодавства. 

До Реєстру також внесли інформацію про 28 165 осіб з інвалідністю, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», в тому числі - 852 дітей з інвалідністю. Нагадаю, надання пільг щодо оплати за спожиті житлово-комунальні послуги особам з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва, загального захворювання, особам з інвалідністю з дитинства і дітям з інвалідністю у Законі «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не передбачили.

Державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства і дітям з інвалідністю, відповідно до Закону «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства і дітям з інвалідністю» в області 1 грудня отримували 15 097 осіб, у тому числі - діти з інвалідністю до 18 років (4 830). Серед них дітей з інвалідністю, захворювання яких пов’язане з аварією на ЧАЕС, – лише 5. Для цієї категорії здійснили нарахувань на суму 309, 8 млн грн. 

Щомісячну грошову допомогу особам, які проживають разом із особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, отримували 2 337 одержувачів. Загалом здійснено нарахувань на 50,3 млн грн. Окрім того, в області на обліку перебувають 39 858 осіб, яким встановили статус постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Соціальні та компенсаційні виплати із державного бюджету для них становлять 7,3 млн грн.

Варто зауважити, що із обласного бюджету також виділили та використали кошти на «Пільгове медичне обслуговування громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС». Йдеться про суму 2 млн 275 тис. грн. До того ж, були суттєві виплати за програмою «Турбота» на 2016-2020 роки.

– Насправді, багато уже зроблено, але на мою думку, потрібно більше уваги приділити безбар’єрному доступу не лише до самих об’єктів і споруд, а й до відповідних послуг освіти, культури, зайнятості, охорони здоров’я, соціального захисту тощо… Як показує досвід і світова практика, зміни потрібно здійснювати, впроваджуючи та удосконалюючи нові послуги, зокрема: раннє втручання для дітей із порушенням розвитку чи ризиком їх виникнення від народження, та своєчасна підтримка сім’ї дитини, інклюзивне навчання, створення малих групових будинків сімейного типу для дітей з інвалідністю, а не їх влаштування в інтернатні установи. «Плюси» суспільство отримує і від підтриманого проживання для осіб з інвалідністю після досягнення ними 18-літнього віку, супроводу при працевлаштуванні і на робочому місці, покращення умов стаціонарного догляду та догляду вдома, їхньої соціальної адаптації…      

– І наостанок. Із яким проханням ви звернулися б до жителів Тернопілля, аби змінити думку щодо людей із інвалідністю?

– На долю цих людей випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Їхня мужність і оптимізм - взірець для інших. Вони пристосовуються, як можуть, зі всіх своїх сил. Зауважте, на їхньому місці могла би опинитися будь-яка інша людина. Часто цим громадянам потрібні елементарні речі: можливість жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе потрібними. Ми всі – рівні перед Богом! 

Принагідно у цей день бажаю всім, хто не байдужий до проблем людей із інвалідністю, – сил, здоров’я і успіхів. Зрештою, захищаючи гідність людей зі складною долею ми захищаємо наше власне людське обличчя. Тому, шановні тернополяни, не залишайтеся байдужими! 

Фото із відкритих джерел