Після двох поранень Павло Боценюк, боєць штурмового полку «Сафарі» Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» і досі проходить реабілітацію. Осколки, які залишилися в тілі бійця, – нагадування про два роки перебування на фронті. Історію захисника розповіли у відділі комунікації поліції Тернопільської області.

До повномасштабного вторгнення рф в Україну Павло Боценюк на псевдо Джин працював патрульним поліцейським. Підрозділ, у якому служив капітан, із перших днів здійснював супровід вантажів зі спеціальною технікою та зброєю для ЗСУ. Але поліцейський розумів – він може більше зробити для захисту і оборони своєї країни:

У червні 2022 року я перевівся на службу в роту патрульної служби поліції особливого призначення «Тернопіль». Тоді ми виконували завдання на околицях Бахмута. Надихнувшись харківською контрнаступальною операцією, з побратимами вирішили приєдналися до штурмового полку «Сафарі» Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють». Пройшовши бойове злагодження і навчання, відправилися в зону бойових дій – на Донеччину.

До повномасштабного вторгнення рф в Україну Павло Боценюк на псевдо Джин працював патрульним поліцейським

Павло згадує, що перше бойове завдання виконували в одній з найгарячіших точок.

25 липня 2023 року ми вийшли в район населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району на своє перше завдання для штурму противника, - згадує капітан поліції. З перших хвилин було втрачено зв'язок. Протягом шести годин тривали безперервні артилерійські та мінометні обстріли. Але ми постійно переміщалися посадкою і не давали ворогові пристрілятися.

Павло згадує, що перше бойове завдання виконували в одній з найгарячіших точок

Джин розповів, у тому бою із ворогом, на жаль, загинув командир. Було прийнято рішення про евакуацію:

З того бою не повернулися двоє моїх побратимів. Відтоді, 25 липня, ми вшановуємо загиблих Героїв підрозділу. Вони завжди житимуть у наших серцях, не дивлячись, що їх, на жаль, немає поруч.

Поранений був і Джин, як і багато його побратимів. Спочатку харківський госпіталь, тривале лікування і знову - в стрій. Друга його ротація розпочалася з завдання у Часовому Ярі.

На цьому напрямку разом з іншими бійцями здійснювали оборону та стримували ворога. Пригадую, були такі дні, що обстріли зовсім не вщухали, але ми стояли, тримали свої позиції, - розповідає Павло.

Кожен із воїнів розумів, відступити – це втратити частину української землі. Тому захисникам доводилося боротися подекуди з вдвічі, втричі переважаючою силою противника.

Селище Шуми на Торецькому напрямку – ще один оборонний форпост лютівців. Джин каже, майже чотири доби довелося тримати оборону цього населеного пункту попри нещадні атаки ворога.

Ми отримали наказ від командування зайняти кругову оборону, — стало зрозуміло, що перебуваємо у напівоточенні тож вирушили на точку евакуації. Біля терикона нас побачив ворожий дрон і ворог почав вести прицільний мінометний обстріл, - пригадує лютівець.

Під час обстрілу Джин отримав поранення і дивом залишився живий. Посіченому осколками бійцеві допомогли побратими. Потім стабілізаційний пункт у Костянтинівці, госпіталь та місяці лікування.

Щільність ворожого обстрілу була така, що просуватися в пішому порядку було просто складно й неможливо. Під час обстрілу я отримав поранення правої руки, ноги та грудної клітини. Понад усе вдячний побратимам, які вчасно надали допомогу та евакуювали. Наразі я ще проходжу реабілітацію, але повернувся в стрій роти поліції особливого призначення і несу службу за місцем дислокації підрозділу, - каже капітан поліції.

Джин каже, війна ще не закінчилася тому основне — бути сильними та підтримувати один одного. Таким є кредо поліцейського, який готовий боротися за свою країну до перемоги.

Фото, відео поліції Тернопільської області