За аналітичними даними, в Україні під договорами емфітевзису перебувають 40 тис. га землі.

Завдяки йому власник землі має можливість одноразово отримати дохід, а користувач одноразово отримати актив для користування на тривалий термін.

Разом з тим, механізм емфітевзису містить ряд ризиків для власників основного багатства держави.

По-перше, потрібно пам’ятати, що за чинним законодавством, податки за землю сплачує не користувач, а власник, якщо в договорі не буде прописано порядок сплати податків.

По-друге, в договорі важливо прописати, що право продажу права на використання земельної ділянки чи її відчуження має бути узгоджене з її власником. Адже власник може стати жертвою махінацій недобросовісного користувача.

По-третє, максимальний термін договору додатково обмежує право розпоряджатися своєю власністю. Прямим наслідком цього стане зменшення вигод мільйонів землевласників. Якщо у вашого родича або у Вас виникне бажання самому працювати на землі, то цей намір не можна буде реалізувати.

Земля як об’єкт власності стає невигідним об’єктом для спадкування, оскільки не приноситиме доходу для майбутнього спадкоємця. Який зиск матиме людина, що доглядає за престарілими родичами, коли їхня головна власність вже обтяжена і стає нецікавою? Після смерті власника, основне багатство України перестане переоформлятися, бо спадкоємець не матиме інтересу платити немалі гроші за переоформлення на майно, яке «стало чужим» і не приноситиме жодного доходу.

Сталий розвиток сільського господарства, серед іншого, передбачає справедливість і врахування інтересів усіх сторін. Ніхто ж нині не заважає домовлятися про середньострокову чи короткострокову оренду землі і, таким чином, отримувати зазначені переваги, поважаючи і враховуючи інтереси дрібних землевласників — другої сторони орендних правовідносин.

Довгострокова оренда землі робить цей механізм менш гнучким як для орендарів, так і для орендодавців. А це, в свою чергу, зменшує цінність землі та негативно впливає на інноваційну спроможність тих, хто обробляє землю, знижує конкуренцію на ринку землі.

Отже, пропозиції на укладення договору продажу права довгострокової оренди на 49 років несе в собі більше ризиків, ніж користі, а чи є це вигодою чи обдурюванням селян – судити самим власникам землі.

Володимир Мужевич, правник