Пам'ять полеглих захисників вшанували спільною молитвою у Тернополі (відео)
Рідні прийшли з портретами полеглих воїнів та поклали квіти і лампадки до меморіальної стели «Воїнам, загиблим за волю України»
Пам'ять полеглих захисників вшанували спільною молитвою біля меморіальної стели “Воїнам, загиблим за волю України” у Тернополі 30 січня. Захід "Світло молитви в темряві війни» традиційно проводять у Тернополі у останню п'ятницю кожного місяця. Цього разу вшановували воїнів, які віддали своє життя за Україну з 2014 року, саме у січні.
Помолитися за свого чоловіка Володимира Мниха, який загинув 6 січня 2025 року, прийшла його дружина Тетяна. Вона згадує його як турботливого чоловіка та люблячого батька для їхньої донечки.
З дитинства Володимир мріяв про військову справу. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він вже наступного дня став на захист України.
Він спочатку вивчився на військового юриста, після того працював в Копичинецькій колонії, три роки служив у Нацгвардії в Тернополі. А після того вже пішов на захист України. Він хотів справедливості, хотів, щоб була Україна. Він сказав, що мусить, бо в нього маленька донечка – їй на початку повномасштабного вторгнення було лише пів року, – каже дружина полеглого воїна Тетяна Мних.
Галина Білостоцька прийшла вшанувати пам’ять свого сина-добровольця Антона. Він служив парамедиком у бригаді «Лють». Загинув, рятуючи побратимів.
Він пішов в 2023 році на війну, а в 2024 загинув, рік і 3 місяці воював. Навчився там за 3 місяці на парамедика, рятував життя хлопцям на війні, завдяки чому кажуть, його побратими живі, — каже мати полеглого воїна Галина Білостоцька.
20 січня 2023 року в Луганській області загинув захисник України Артур-Артем Харів. Із перших днів повномасштабного вторгнення він став на оборону держави. За словами матері, Артур завжди був добрим, щирим і готовим допомогти іншим. Загинув під час ворожого обстрілу, прикриваючи відхід побратимів.
Він мені сказав: “Само, я сьогодні ввечері заступаю на службу. Я подумав, хто, як не ми”. Сьогодні вже три роки, як поховали мого сина, 30 січня. Після похорону телефонував командир і розповідав, що Артур був дуже впевненим, відповідальним, і якби всі були як він, ми б давно закінчили цю війну, — каже мати полеглого воїна Жанна Балдюк.
Вшанувавши полеглих захисників хвилиною мовчання і молитвою, їхні рідні запалили лампадки та поклали квіти до меморіальної стели. Вічна і світла пам'ять Героям!
Детальніше – в сюжет:
Фото пресслужби Тернопільської ОВА і Дмитра Юраса
Відео Дмитра Юраса
