Плащаницю з Тернопільщини передадуть у Фатіму (фоторепортаж)
Іконописець з Тернопільщини завершує написання плащаниці для португальської Фатіми.
Заслужений майстер народної творчості України, відомий іконописець з Тернопільщини Володимир Шерстій завершує розпис полотна для плащаниці, яку буде передано у центр світового паломництва – Фатіму, що в Португалії, де більш як століття тому відбулося об’явлення Богородиці.
Кореспондент Укрінформу побував у майстерні талановитого майстра-іконописця, що в райцентрі Чортків.
- Володимире, знаю тебе вже не один рік як іконописця, учасника багатьох всеукраїнських та міжнародних пленерів, у тому числі й іконописного пленеру, який ми п’ятий рік поспіль проводимо разом із заслуженим художником України Миколою Шевчуком у Зарваниці, одному із світових християнських духовних центрів, що на Тернопільщині. І от, дещо для мене, скажу відверто, несподівано, дізнався про нову грань твоєї творчості – відтворення на полотні останнього зображення Божого сина, його смерті, отого обряду, який набуває особливого сакрального змісту у Страсну П’ятницю…
- Скажу відверто, якось це не афішував. Тема делікатна, не потребує розголосу… Отож, сталося так, що мої земляки з Чорткова, священнослужителі місцевого монастиря, отці, яких знав не один рік, поїхали у Португалію. Там є багато українців, діють українські релігійні громади. То священики і попросили мене написати для вірян плащаницю, що я і зробив.
- Знаю, що ще була одна плащаниця, виконана тобою?
- Так, після того, як у Португалії ту, першу плащаницю, написану мною побачили отці із Бразилії, вони попросили, щоб я написав і для їхньої церкви.
- Бразилія для тебе, друже Володимире, не просто країна на південноамериканському континенті. Ти тривалий час там працював. Та й одна із перших твоїх іконописних виставок була саме у Бразилії, згадую, ти розповідав, як її благословив Блаженніший патріарх Любомир Гузар…
- Так, це було на початку 2000-х, коли патріарх був на відкритті моєї виставки ікон, виконаних у візантійськом стилі.
- Та й оця Плащаниця, теж у такому стилі, який вирізняє твою творчість серед інших іконописців Тернопільщини. Здавалося б, традиційний опис-зображення сцени із Святого Євангелія, коли Ісус Христос у муках помер і його тіло, яке зняли із хреста, ховають у сувій полотна. Але, друже, як же потужно ти це все відобразив, оту трагічну подію, що повторюється у тисячах плащаниць…
- Це дійсно так, бо скільки є християнських храмів, то й стільки у них плащаниць. Вони - одвічні, якщо так можна сказати, супутники історії церкви.
- Дивлюсь на це полотно і бачу, яка невимовна туга-сум, біль, страждання, передані на ньому…А оті тіні під очима, впалі щоки облич постатей навколо Христа…. Лики мироносиць, святих, переповнені крайнім напруженням.. І тут же – золотаве сяйво німбів, тепла колористика зображених ангелів, силует хреста, на якому розіп’яли Ісуса. Якась така експресивна трагічна аура, що проникає у твоє єство, коли дивишся на це полотно…
- Розумуєш, фактично, плащаниця, це та ж ікона, яка немов би розмовляє із тим, хто її споглядає, хто їй вклоняється, хто проймається її силою, духом, молиться до неї…Власне, тут - все те, що і символізує плащаниця – і скорботу, і смуток, і терпіння Ісуса Христа. Тому й плащаниця – то не просто полотно, на якому зображено сцену покладання тіла Христового для загортання його у сувій. Це значно більша таємниця, яку кожен відкриває сам для себе.
Тобто, образи, окремі іконописні деталі-акценти, мають нагадати тим, хто стане навколішки перед Плащаницею, оту глибоку сутність християнського вчення про гріховність, спокуту гріхів, смерть, воскресіння, викликаючи у людей під час поклоніння певний катарсис, глибокі емоційні переживання страстей і смерті Христа.
- І ще таке. Оця плащаниця, над якою зараз працюєш, вона, як, скопійована із десь побачених тобою образів, чи це чисто авторський витвір? Хоча, як на мене, бачу тут, у твоїй майстерні стільки ікон, святих ликів…Мені здається, що деякі з них просто зійшли із образів і залишилися тут, на цій поки що незавершеній плащаниці…
- Точно зауважив. Розумієш, у кожного митця свій стиль написання ікон, розписів. Ця плащаниця написана у візантійському стилі, як і всі мої ікони. І це не відтворення вже кимось створеного обряду поховання Ісуса. У цій роботі сконцентровано переосмислене мною бачення кожного фрагмента майбутньої плащаниці, аби ємко, доступно , образно донести до віруючих зміст трагічної події, яка сталася тисячоліття тому.
- Друже Володимире, ця плащаниця - незавершена, свіжі кольори ще вилискують на полотні, як і позолота. А які фарби використовуєш під час її написання?
- Так, ця робота на завершальному етапі, пишу в основному акриловими фарбами. Є тут певні секрети приготування окремих складників, в тому числі й нанесення позолоти. Адже треба мати на увазі, що плащаниця - то не просто багатофігурна ікона, яка висітиме десь у храмі на певній висоті. Це – сакральний атрибут, церковний вжиток, його у певні дні року торкатимуться тисячі прочан, віруючих. Це все треба враховувати іконописцю, використовуючи певні органічні складники, які б, так би мовити, консервували, зберігали зображення, не дозволяли б йому вилиняти, лущитися. Адже плащаниці й переносять, й згортають, іноді й в рулони скручують, це все треба зважувати.
- Кілька слів про розміри цієї плащаниці, вона, я так розумію, буде більшою?
- Безумовно, це полотно із зображеннями нашиватимуть на певну основу, шовкову чи іншу тканину світло-блакитного, охристого, зеленуватого, малинового, рожевого чи синього кольору. Це вже як вирішать самі отці храму, де буде плащаниця.
- Знаєш, у моєму фотоархіві збережено десь понад дві сотні плащаниць, які фотографував у різних храмах Тернопільщини. І серед них є й такі, які мають колір незагрунтованого полотна, або де навіть нанесено зображення просто на білу тканину.
- Так, я ж кажу, плащаниці, як і їхнє обрамлення бувають різними, але незмінним залишаються по периметру вигаптовані орнаменти і слова із тропаря, що й буде, безумовно і на цій плащаниці.
- І ще одне. На цій плащаниці немає деталізації, як на багатьох плащаницях, де старанно виписано буквально кожен квадратний сантиметр полотна – із реалістичними ранами Ісуса Христа, іншими реалістичними подробицями зображеної на полотні трагедії.
- Розумієш, тут візантійська традиція зображення ікон перенеслася і на створення плащаниць, ти сам про це казав, коли згадував мої іконописні роботи. А ця традиція не передбачає такої деталізації, про яку ти говориш. Глянь на зображення - лики мироносиць, ангелів, святих, атрибути страти Ісуса Христа, його стражденне тіло… І все відтворено без підвищеної деталізації, є контури, певні образи, а не зумисний акцент на тому чи іншому. Ще раз повторюю, плащаниця - це не просто споглядальний об’єкт, який людина має уважно роздивлятися і казати, мовляв, як гарно все розписано, кожну складочку, морщинку видно, кожну краплинку крові, як на фотографії…
- Ото власне воно і є, це ж не світлина.
- Так, тому й не акцентую на анатомічних деталях чи зображених на плащаниці неодухотворених предметах.. Намагався писати так, щоб усе, що на ній є, було символом-образом, який пронизує людську душу, відкриваючі її Боже світло, її одвічну таємницю буття і смерті.
- Що ж, дай, Боже, щоб це світло відчули і тисячі вірян, які приходитимуть до одного із храмів у Фатімі, у тому невеличкому місті в Португалії, для якого ти готуєш цю плащаницю, де понад 100 років відбулось об’явлення Пресвятої Богородиці.
Фото автора
