Мешканець села Зарваниця на Тернопільщині, почесний донор України, на старість підзаробляє, рубаючи односельчанам дрова.

- Богдане, важай, аби на ноги пеньки не попадали, дивися, які вони великі, ширші за тебе, - тракторист із кабіни старенького МТЗ із причепом звертається до літнього чоловіка, що стоїть посеред подвір’я. За кілька хвилин нарізані дрова з гуркотом висипаються на долівку….

- Ото вже маю роботу, - каже Богдан Фірман, житель Зарваниці. – До пенсії ще три місяці, вже тоді буде 60. А так є нагода трохи помахати сокирою, грошей ніколи забагато не буває.

Чоловік розповідає,що дрова рубає змолоду, люди звертаються до нього, бо знають, що працює добросовісно.

- Патики нинька знов у «моду» входять. Газ дорогий, то люди палять в п’єцах патиками.  А вони так само не дешеві. За куб правлять щонайменше 260 гривень. Рубаю добре, за день дають 50 гривень, то за місяцьтрохи можу заробити. Головне, правильно рубати: ноги ширше ставити, не дуже згинатися. Тоді ні крижі, ні руки-ноги не будуть боліти увечері, -каже пан Богдан.

Біля нього на товстезному дубовому пеньку – кілька сокир, різновеликі металеві клини, важкий молот.

- Дуже важливо, щоб довбенька, на яку ставлю патик, не рухалася.  Бо може бути біда. І щоб діти не шастали. Якщо хтось йде недалеко, то треба важати, аби біди не було. Я навіть довбеньку, на якій рубаю патики, вибираю таку, щоб трохи мала сучок – так її легше переносити. Часто просто перекочую на тачку та й везу, куди треба. Бачите, маю таку тяжку сокиру із тупим кінцем, то нею добре з розмаху колоти пеньок, а тоді вже гострішою рубаю на менші патики. Я все шукаю хоча б малу тріщину у порізаному патику. І туди ціляю сокирою, як рубаю. Але не зі всієї сили. Сокира – важка, вона власною вагою розрубає дровиняку.

А як не виходить і сокира застрягає, то разом із пеньком обухом гачу по довбеньці. Таки мусить тріснути. Буває, зразу не виходить, то забиваю різні клини залізні, воно добре допомагає, - продовжує сільський дроворуб.

За його словами, важкі поліна він рубає не по центру, а з боку, відрубуючи від них плашки, які, іноді, навіть підходять для розпалу. Щодо товщини нарубаних дров, то пан Богдан каже, що найкраще горять ті, що мають 7-10 сантиметрів у діаметрі. А ще чоловік рекомендує не складати одразу порізані дрова. Якщо дозволяє погода, то добре, щоб вони кілька днів полежали на сонці, обвітрились.

- Бачите, сьогодні рубаю ясен. То дуже тверде дерево. Видно, що стовбур мав два «серця» змолоду. То дві великих грубих галузки зсередини виходили. А мав висоту десь з тридцять метрів. То файне дерево. Горить, як дуб чи береза. Але дубом мало хто у нас палить. Переважно граб беруть. Сосна, ялина діють більше смороду, ніж тепла. Я вам скажу, що вдома, як палю грабом, то обовязково пару полін з яблуні чи старої груші кидаю. Файно пахне. Дух саду на всю хату. Як то все вдихаю, то ніби по садку ходжу. А той ясен, що сьогодні привезли з лісу, розгорається довго, та потім, як горить, то вже горить. Ним можна палити, навіть не чекати, щоб висох. Буде горіти й такий. Але найкраще рубати сухі дрова, або в мороз, дерево аж дзвенить під сокирою, - каже сільський господар.

А ще пан Богдан розповів, що з жінкою Галею утримують корову Василину, яка дає десь в середньому 6 літрів молока в день. Заготовачі платять до 2 грн. 50 коп. за літр. Мали чотири гуски, у листопаді пес двох з них роздер. Зараз на господарці є 16 курей.

Свиней не тримають, бо порахували, що не вигідно. Та й корову утримати важко, все подорожчало, жом, в тому числі. Посіяли буряки минулого року, але не все зійшло, посуха була велика. За пай родині дають 2 т зерна.

- Якось даємо собі раду. Хлопці часом підсміхаються, кажуть, чого я кров зараз не здаю. А я своє вже повіддавав. Мав значок «Почесного донора України». Більше півлітра крові не відавав. Робив то не так за гроші, як тому, що то мусить хтось робити. За життя здав близько 60 літрів крові, то більше, ніж зараз важу. Як ще здавав, то казали, що буде 20% надбавка до пенсії, та й зубні протези, ніби, безплатно можуть вставити. Але то таке... Пенсії ще не отримував, вже побачу, що там буде. Я вже не молодий, але як треба хлопцям, що з москалем воюють здати кров, то я відразу поїду в Теребовлю, в лікарню. Там мене дівчата ще пам’ятають. В мене друга група крові, резус - «плюс». Так якщо дуже треба крові для хлопців, я – готовий. Ну добре, я вже буду рубати, а то ми щось з вами довго говоримо, а вже вітер починає дути з боку Вишнівчика. А як почнеться сніг з дощем, то вже не рубання,  - сказав пан Богдан, натягуючи старі рукавиці на свої великі долоні. А далі – звичний розмах і сокира влетіла у чимале поліно, яке розлетілося на друзки…

Богдан Фірман починає рубати дрова…

Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото автора