Поліцейський психолог Алла Круть: «Найбільше на Сході вразили розруха і настрій місцевого населення»
Ніжна, тендітна підполковник поліції, яка лікує чужі душі. Саме така професія у старшого психолога з особливих доручень сектору психологічного забезпечення тернопільської поліції Алли Круть. Вона діагностує психологічний стан усіх поліцейських.
- Саме тоді в управлінні створювався сектор психологічного забезпечення, тож я вирішила спробувати застосувати здобуті знання у роботі з правоохоронцями,- розповідає психолог. - За всі роки служби жодного разу не пошкодувала про своє рішення. Допомога людям – це моє покликання.
Справ у поліцейського психолога вистачає: перевірка кандидатів у поліцейські на стан пристосування до вимог професійної служби, постійне спілкування з діючими працівниками, адже серед них є такі, які мало нещодня стикаються з небезпекою, тож можуть сильно підірвати нервову систему. Фахівець може допомогти вирішити не тільки робочі, але і особисті проблеми.
Саме заради ефективної роботи Алла Володимирівна і прийняла рішення поїхати на буремний Схід. Вона та її колега Віра Мотилюк стали єдиними жінками-поліцейськими з Тернопільщини, які добровільно зголосилися на двомісячне відрядження в зону АТО.
- З початку воєнних дій на Донбасі нам довелося працювати з працівниками, які відбували ротації. Аби мати змогу знайти правильний підхід до таких людей, я та моя колега вирішили самі побувати в зоні антитерористичної операції. Довго просилися і зрештою вирушили у складі зведеного загону. Як не дивно це звучить, я безмежно вдячна, що мене туди відправили, - каже жінка.
У липні 2016 року Алла Володимирівна поїхала в зону антитерористиної операції. Рідні підтримали жінку, хоч і дуже хвилювалися.
- Я зробила неординарний подарунок татові на день народження, – ділиться спогадами Алла. – Наш зведений загін якраз у той день, 13 липня, вирушив на Схід. Страшно було, лише коли зачинилися двері в автобусі і він рушив, пригадує психолог. А вже на місці страх зник.
На рівні з чоловіками психолог приступила до виконання службових обов’язків. Жінки жили в таких же умовах як і 28 чоловіків, однак підтримку відчували завжди.
- Включали психолога, - сміється Алла. –Хороший підхід і вже чоловіки разом з нами навіть ліпили вареники. Їм подобалося та й від поганих думок допомагало.
Поліцейська несла службу на блокпостах, заступала на охорону громадського порядку у місті. Найбільше жінці подобалося патрулювати на території залізничного та автовокзалів. Там була можливість спілкуватися з людьми, було приємно, коли до наших правоохоронців підходили місцеві жителі та дякували за роботу. Під час одного із таких чергувань Алла разом з напарником виявили чоловіка, який перебував в розшуку за сепаратизм.
- Найбільше на Сході вразило – розруха і настрій місцевого населення. Коли їдеш туди з заходу, одразу налаштовуєшся на ворожу поведінку місцевих мешканців. Тож сильно дивувалася, коли до нас підходили люди зі словами вдячності, приємно було чути виклик «Слава Україні». Розумієш, що недаремно ти тут на службі, - пригадує поліцейська.
Перебування в зоні АТО стало своєрідним випробування для поліцейського психолога, яке вона гідно витримала.
- З першого до останнього дня ротації я жодного разу не пошкодувала про своє рішення, - зізнається Алла Круть. – Наш виїзд не був якоюсь там прогулянкою, це була кропітка праця задля подальшої психологічної підтримки бійців, які через все це пройшли.
Алла Круть розповідає, що в зоні АТО зовсім не відчувалося втоми. Заступали на чергування на цілу добу, але ніколи не скаржилися, адже від початку були налаштовані по-бойовому, кожен знав на що йшов, коли приймав рішення поїхати в зону неоголошеної війни.
Два місяці ротації принесли неоцінений досвід у роботі. Як розповідає Алла Володимирівна, вона отримала колосальний багаж вражень і знань, які, направду, ніде інакше неможливо отримати. А саме багаж інформації, яка стосується взагалі психології людини, людських відносин, також особистих аналітичних досліджень. А ще переусвідомлюєш усі цінності, зазначає поліцейський психолог.
- Міняється психологія в людини. Ти розумієш, що слід любити своє життя, радіти кожній хвилині, проведеній в колі родини і друзів. Ціную, те що маю. Ми насправді, щасливі люди тут, бо без війни, - каже жінка.
Допоки Алла несла службу на Сході, вдома на неї з нетерпінням чекав ще тоді 13 річний син Максим. Хлопець досі дуже пишається своєю мамою, яка на рівні з чоловіками захищала мир та спокій українців.
Фото з допису
