Про Маяковського, який був у церкві на Тернопільщині, та село з двома храмами Параскеви Сербської (фоторепортаж)
Кілька історій про храми на Тернопільщині, які носять ім’я святої мучениці Параскеви.
В історично-мемуарному збірнику “Бережанська земля”, виданому у Нью-Йорку в 1970 році, під світлиною храму у селі Поручин подано такий напис: “Старовинна церква в Поручині побудована приблизно 1385 року”
Як розповів кореспонденту «ТЕРЕНу» настоятель храму протоієрей Ярослав Панашій, ця церква стоїть і до сьогодні, побудована в старому стилі дерев’яних церков з грубезних дубових брусів не різаних, а колених.
[caption id=«attachment_45869» align=«alignnone» width=«1024»]
[caption id=«attachment_45868» align=«alignnone» width=«512»]- Жителі села хотіли побудувати нову муровану церкву, але залишили її як історичну пам’ятку. В селі переказували, що цю церкву мали побудувати дві родини – Болюхів і Масних. Іконостас мала збудувати родина Ковбів, бо на відворотній стороні можна прочитати напис – Ковба. Над вхідними дверима на брусі церковно-слов’янською мовою вирізьблено напис, з якого дізнаємось, що храм збудував Василь Болюх у 1715 році. При огляді споруди добре помітно, що храм добудовували і не один раз. Вівтарна частина добудована з каменю у 1923 році. Така необхідність виникла, напевно, із зростанням кількості мешканців села. З 1879 до 1885 року парохом церкви був отець Сильвестр Лепкий, батько поета і письменника професора Богдана Лепкого. Після отця Лепкого, парохом був отець Михайло Мосора, якому село завдячує за культурне, політичне та господарське відродження. Він ініціював створення “Просвіти”, церковних крамниць, братства тверезості, перший похід сільських школярів до гімназії.
З 1905 по 1908 рік парохом був отець Маяковський. Після нього у 1910-1911 роках був отець Пасіка, молодий, енергійний священик (похований в Поручині). Він був членом священичої родини Пасіків – знаних українських патріотів, - називає своїх попередників настоятель храму у Поручині протоієрей Ярослав Панашій.
А ось у селі Хмелева Заліщицького району церкву Параскеви Сербської збудовано у 1880 році. У часи атеїзму вона була зачинена і тільки у 1986 році вона знову прийняла до себе парафіян.
[caption id=«attachment_45871» align=«alignnone» width=«576»]
Має свою історію і церква святої преподобної Параскеви Сербської у селі Верхняківці Борщівського району.
Тут у 1800 році була маленька дерев’яна церквиця, яка у 1885 році згоріла. І ось, сільська громада вирішила збудувати новий кам’яний храм. У 1890 році будівництво було розпочато і через вісім років його завершили. Храм назвали на честь святої преподобної Параскеви Сербської. У 1965 році храм закрили і він 12 років був порожнім. І лише у 1977 році церкву знову відкрили.
[caption id=«attachment_45874» align=«alignnone» width=«1024»]
У селі Кошляки Підволочиського району перші згадки про церковне життя і церкву датуються 1775 роком.
[caption id=«attachment_45877» align=«alignnone» width=«1024»]- У нас зберігся малюнок сільського художника Івана Вавруха цієї церкви. Вона була розташована на вулиці Лупіївка. Незабаром було побудовано нову та, на жаль, у 1920 році під час грози вона згоріла. На її місці збудували невеличку капличку, у якій проходили відправи. У 1935 році у Кошляках розпочато будівництво нової, великої церкви. Парафіяни допомагали, хто чим міг. Та горезвісний 1939 рік зупинив надовго всі роботи і церква залишилася недобудованою. Проходили роки, а недобудована церква нагадувала про себе. Тому багатолюдні богослужіння таки відбувалися у ній. І лише у 1994 році було збудовано новий храм. У 1995 році тут розпочали богослужіння, - розповів отець Петро Жукевич.
Церква Святої Преподобної Параскеви у селі Горошова Борщівського району теж порівняно нова. Вона – ровесниця незалежності України. Але в короткій своїй біографії має велику об'єднавчу силу людського духу, віри і мудрості. Збудована на тлі обрядових людських незгод, своєю вивершеністю та красою символізує мир і спокій, що запанували над селом з її появою. Підказує людям, що духовне й матеріальне не руйнувати, а будувати, множити, плекати треба.
[caption id=«attachment_45880» align=«alignnone» width=«1024»]- Хрещата, в плані - п'ятикутна церква з двома боковими вівтарями. Центральний гранчастий купол вінчає позолочена маківка. Малі бокові куполи мають три яруси. Вузькі, високі вікна візуально витягують храм у височінь. Фасад головного входу завершується високим порталом із заокругленнями модернового стилю. У кінці порталу влаштовано скульптуру Святої Преподобної Параскеви. Іконостас чотириярусний, з великим заокругленням над царськими вратами. Дзвіниця квадратна, в плані триярусна. На рівні другого ярусу будівля переходить з чотиригранника у восьмигранник. У місці цього переходу невеликі маківки. Купол дзвіниці аналогічний за стилем з церковними. Над головним входом на третьому ярусі влаштовано годинник. На дзвіниці п'ять дзвонів. Архітектурна музика Храму символізує велич людського духу, силу Божої благодаті і вічну й нерозривну єдність між ними.
Але цікаво, що в Горошовій є ще один Храм Святої Преподобної Матері нашої Параскеви, збудований в 1798 році і розширений біля 1888 році десятки, сотні літ збирались в ньому селяни на Службу Божу. Лиш у наші часи не знайшлося місця парафіянам православної церкви. Розійшлися брат з братом, сусід з сусідом. Щоб вгасити конфлікт, не розпалювати ворожнечі, православна громада прийняла рішення — збудувати свій храм, - розповів отець Василь Козак.
Нині нова церква, немов молодша сестра тієї, що теж освячена іменем Святої Преподобної Матері нашої Параскеви, зустрічає всіх, хто завітає в село, закликаючи до миру, злагоди, добра. Разом зі своєю старшою сестрою, вони – як духовні легені села, що стоїть на березі Дністра…
Фото автора
