"Терен" поспілкувався з головним режисером Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Тараса Шевченка, народним артистом України Олегом Мосійчуком.

- Актор - людина творча, це поклик душі чи професія? 

- Я думаю, що це і поклик душі, і професія, бо цій професії потрібно навчатися за покликом душі. Цій професії і я навчаюсь, і навчаюся ті, що уже залишають театр. Закінчити театральний заклад і сказати, що я вже актор, - цього замало. Ми вчимося кожного дня, ми покликанні відчувати, що відбувається в суспільстві, передавати це все засобами сценічного мистецтва, сучасною, а не архаїчною мовою. Це єднання є однозначно, тоді і є актор, якщо він прийшов за покликом і опанував цю професію. 

- Як впливають на Вас ваші образи та акторські ролі?

-  Я працюю над виставами, роблю постановки, а на сцену виходжу дуже рідко, лише тоді, коли у цьому є виробнича необхідність. Знаючи добре матеріал і маючи, як на мене, непогану пам'ять, бо я ті вистави, які ставлю, знаю напам'ять, то такі заміни тимчасові можуть бути. Але я не поєдную такого акторства і режисури, я займаюсь режисурою театру. Що стосується кіно, я знімався, коли мені було 20-23 роки. Потім була велика перерва. А зараз новий фільм вийшов на екрани України (фільм українського виробництва "Брати", де Олег Мосійчук зіграв одну з головних ролей - прим. автора). Я думаю, що на серйозному матеріалі ти завжди вчишся. Це є глибокий і неоднозначний матеріал. Це теж залишає певні речі і в професії, і в спогадах. Була дуже хороша, професійна команда, і про результати говорять кіноглядачі. 

- "Братів" знімали 5 років, чи задоволені Ви результатом?

- Виробництво справжнього кіно, художнього фільму потребує фінансового забезпечення і дуже якісної підготовки. Це був прозовий твір всесвітньо відомого шведського автора. Було виграно грант на фільм. Але це були лише початки. Потрібна була згода самого автора. Поки йшло фінансування, підбирався творчий та адміністративний колектив. Фільм знімався у зимовий і літній період. Монтаж теж надзвичайно важливий. Є маса таких речей, які у своїй цілісній ситуації працювали на результат. Актори були затверджені, фільм було відзнято. Сцени фільму – це не театр. Завжди справжній, якісний художній продукт потребує і часу, і зусиль, і бажання, і фінансів. 

- Життя - як вистава. Приходячи додому, Ви далі режисер чи просто чоловік?

- Ви знаєте, ми нещодавно повертались з дружиною з Карпат. Довго розмовляли. Мені здається, що, приходячи додому, ми – як сімнадцятилітні діти. Можливо, це від того, що ми в цій професії все життя. І мене це тішить, і її це тішить. Є те, найсвятіше – це родина, сім'я, батьки, діти. А також є ще та свята справа, якій ми служимо вже 40 років.

Оксана СЛОБОДЯН