У ранкові години вулиці здаються ширшими, будинки — вищими, а простір наповнений тишею.

Розглядаю старі будинки, заходжу у під’їзди, дивлюсь, як промені спершу червонять фронтони та щипці, а потім, бліднучи, прямують нижче, аж поки все не сяє.

Ранковий Тернопіль врочистіший за денний. Такий поважний. У ньому є час і місце для роздумів, для того, аби уявити, яким він був роки тому, реконструюючи минуле на основі його фрагментів.

А ще можна міркувати про майбутнє. І оскільки все залите сонцем, то й майбутнє, так хочеться думати, буде світлим.

Анна Золотнюк

Фото авторки